Кожен раз, коли мова йде про вибори в європейських країнах, їх вплив на Україну, ми маємо на увазі політику, яку просуває або впроваджує та чи інша партія, а також наслідки цієї політики, як всередині країни, так і за її межами.

 

Ці партії умовно діляться на два табори - ліві та праві. Партії кожного з таборів мають спільні риси, що відрізняють один табір від іншого. В політичній традиції принцип поділу партій на “лівих” і “правих” уже давно вважається усталеним попри еволюцію цих визначень упродовж століть. Нинішні політичні сили майже завжди самостійно визначають свою приналежність до «лівих» чи «правих» на додачу до своєї вужчої ідеологічної основи.

 

Щоб розуміти можливі наслідки домінування правих чи лівих настроїв у Європі, зокрема для нас, українців, варто розібратися в наступному:

 

• • які проблеми найбільше артикулюються європейськми партіями;

  • як вони бачать причини цих проблем та способи їх вирішення.

 

Для аналізу взяті провідні партії восьми європейських країн: Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, Швеції, Нідерландів, Польщі. До провідних партій відносяться ті, що мають найбільше місць у парламенті кожної з вищезазначених країн.

 

В цьому розділі мова йде про ліві партії. Про праві партії можна почитати тут.

​

Для європейських лівих така основа: соціал-демократія, соціалізм, прогресивізм, еко-соціалізм, зелений лібералізм тощо.

 

Розглянуті партії поділені на дві групи:

 

• лівоцентристи (помірковані ліві);

• крайні ліві (ультраліві).

​​Партії поділено на основі схожості політичних поглядів та характеристик у провідних європейських медіа. До лівоцентристів і ультралівих віднесені ті політичні сили, які, відповідно, найчастіше саме так характеризуються в авторитетних європейських ЗМІ.

 

 

 

Наприклад, Польську ліберальну партію «Polska 2050 (PL2050)» віднесено до лівоцентристів через позиції щодо міграції, ідентичності й довкілля, що схожі до інших лівих, хоча у поглядах на економіку вони ближче до правих.

 

До лівоцентристів віднесені:

 

• нідерландські PRO («Прогресивні Нідерланди») і D66 («Демократи 66»)

• шведську Соціал-демократичну партію

• «Polska 2050 (PL2050)»

• іспанську Соціалістично-робітничу партію

• італійську «Демократична партія / Демократична та прогресивна Італія»

• французьку Соціалістичну партію

• німецьку Соціал-демократичну партію

• британські Лейбористську і Ліберально-демократичну партії.

 

До ультралівих віднесені:

 

• шведську Ліву партію

• польську Ліву партію («Nowa Lewica»)

• іспанську «Sumar»

• італійський «Рух 5 зірок»

• французьку «LFI» («Нескорена Франція»)

• німецьку «Die Linke».

 

Аналіз провідних правих партій восьми європейських країн здійснено в контексті позицій із ключових питань:

 

• безпека й оборона

• рівень злочинності

• зайнятість і соціальна політика

• економіка й вартість життя

• охорона здоров’я

• міграційна політика

• охорона клімату і довкілля

• верховенство права

• житло

• політика ідентичності

 

Далі пропонуємо розглянути позиції лівих партій по кожному з ключових питань детальніше.

 

 

БЕЗПЕКА Й ОБОРОНА

 

Безпека й оборона — в центрі уваги лівих, вони часто підтримують налагодження європейської співпраці в цій сфері, хоча серед ультралівих популярні ідеї зменшення фінансування.

​

Ліві переважно підтримують збільшення видатків на потреби безпеки й оборони та модернізацію збройних сил. Лівоцентристи схильні схвалювати такі рішення більше, ніж ультраліві, наприклад, пацифістські «Die Linke» і «Рух 5 зірок». Водночас партії південних країн (Іспанія, Італія) загалом не вважають це пріоритетом, на відміну від однодумців з північної чи центральної Європи.

​

Європейські ліві об’єднані в бажанні поглиблення співробітництва у сфері безпеки та оборони. Це стосується кооперації, наприклад, у ВПК. Також вони — за збільшення ролі Європейського Союзу в питанні захисту континенту й загалом. Британські лейбористи й ліберальні демократи теж за відновлення співпраці з ЄС у сфері безпеки.

​

НАТО має підтримку серед лівих, лише шведські ультраліві чітко декларують вихід із альянсу. Розбудова «європейського стовпа НАТО» також відображена у рамках бажання посилити власне європейську систему безпеки.

 

Крім нідерландських і шведських лівих майже ніхто не підтримує призовну службу для молоді. Дещо виділяється французька LFI, вона за повернення обов’язкової служби, але з можливістю вибору між військовою або цивільною сферою. Багато партій лівого спектру також наголошують на необхідності розбудови системи цивільної оборони.

​

Щодо головної загрози національній та європейській безпеці, то таке сприйняття має рф у більшості партій. Ставлення до рф корелюється з позицією про підтримку України. Лівоцентристи визнають російську загрозу й наголошують на важливості військової підтримки України. Партії LFI, «Sumar»,  «Die Linke» мають інші погляди.

​

Значної уваги ліві приділяють проблемі відносин між Ізраїлем і Палестиною та війні в Газі, наголошуючи на необхідності суворого контролю або повного припинення експорту озброєнь до Ізраїлю.  

​

​

РІВЕНЬ ЗЛОЧИННОСТІ

 

Зниження рівня злочинності ліві вбачають в активнішій соціальній політиці, превентивних заходах, додатковій роботі з ув’язненими для запобігання рецидивам.

​

Ліві часто апелюють до проведення ефективної соціальної політики, особливо серед молоді, вважаючи, що це головний запобіжник вчинення злочинів та участі у злочинних угрупованнях/бандах. Цей підхід може включати проведення спеціальних інфозаходів, наприклад, у закладах освіти, також пропонуються гарантування трудової зайнятості, доступ до соціальних послуг, протидія дискримінації в суспільстві. Якщо існуватиме реально доступна можливість піти «нормальним» життєвим шляхом (що виключатиме вчинення злочинів), то людина обов’язково цим скористається. Завдання уряду, відповідно, забезпечити таку можливість. Крім того, ліві подекуди вважають необхідним декриміналізувати, наприклад, вживання певних наркотичних засобів, це теж сприятиме зниженню рівня злочинності.

 

Для злочинців ліві наголошують на потребі не стільки суворості покарання, скільки можливості реінтеграції в суспільство. Передусім йдеться про роботу й доступність особистісного розвитку в місцях ув’язнень. Замість короткострокових термінів ув’язнення кращі домашній арешт чи громадські роботи. Залежно від країни позиція може відрізнятися. Наприклад, шведські соціал-демократи дотримуються схожої до інших європейських лівих позиції, але підтримують суворіші покарання для учасників організованої злочинності.  

​

Щодо поліції лівоцентристи мають дещо відмінну від ультралівих позицію: наголошують на важливості додаткового фінансування, комплектування й забезпечення необхідними засобами. А «Die Linke», наприклад, вважає за необхідне роззброєння поліцейських. Ліві часто обговорюють місцеву поліцію, що безпосередньо працює в громадах і районах. Її підтримка потрібна, оскільки тісніший зв’язок між поліцейськими й місцевими сприяє поліпшенню безпеки в громаді. Крім того, ліві загалом проти надмірного застосування сили поліцією проти громадян, наголошуючи на ефективності м’якшого підходу.

​

​

ЗАЙНЯТІСТЬ І СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

 

Додаткові заходи соціального захисту популярні серед лівих, а проблему безробіття вони прагнуть вирішувати через державні ініціативи.

​

Зайнятість і соціальний захист посідають важливе місце у політичному баченні лівих. Вони — за активнішу роль уряду в зниженні рівня безробіття, забезпеченні дотримання прав працівників, подоланні нерівності, активнішій соціальній політиці.

​

Зокрема, ліві схильні до державного підвищення мінімального рівня зарплати й впровадження спеціальних програм із працевлаштування для громадян, або соціальної підтримки на час безробіття. Подекуди ультраліві — за зменшення тривалості робочого тижня. Для гарантування прав працівників ліві звертаються до співробітництва з профспілками й кооперації у форматі уряд-працівники / профспілки-роботодавці.

​

Щодо податків, ліві — за зменшення податкового навантаження на людей з низьким і середнім рівнем доходів, але вимагають підвищення податків на розкіш і великий капітал.

​

Ліві не схильні до підвищення пенсійного віку, навпаки, у деяких країнах вони — за його зниження для всіх, або ж для представників певних професій. Розмір пенсійних виплат, на думку лівих, варто збільшувати залежно від інфляції або зростання доходів бюджету. Належний рівень соціальної допомоги — один із основних елементів лівої ідеології. Тож традиційно приділяється багато уваги програмам підтримки населення, зокрема, сім’ям, дітям, людям похилого віку, соціально незахищеним.  

​

 

ЕКОНОМІКА Й ВАРТІСТЬ ЖИТТЯ

 

Економічні погляди лівих переважно зосереджені на посиленні державної ролі, зокрема, в аспекті регулювання ринку, а розвиток промисловості поєднується з новими технологіями й «зеленим переходом». Втручанням у ринкові механізми також пояснюється вирішення кризи вартості життя.

 

Подібно до соціальної політики, важливу роль держава та уряд, на думку лівих, мають відігравати в економіці. Наскільки значною ця роль має бути —варіюється залежно від спрямування. Ультраліві — за вагомішу присутність держави в економіці, ніж лівоцентристи. Іспанська «Sumar», наприклад, прямо пише про “державу-підприємця” у політичній програмі. Лівоцентристи, зазвичай, прагнуть обмежити присутність держави у стратегічно важливих сферах економіки, але зберігати контроль над ринком, регулюючи забезпечення суспільних інтересів.

 

Рівень регулювання економіки може відрізнятись у різних країнах. Наприклад, британські лейбористи схильні до обережнішого втручання в економіку на відміну від французьких соціалістів чи іспанських соціал-демократів. Отже, ліві пропонують модель змішаної економіки, де уряд регулює ринкові відносини. Лівоцентристи подекуди закликають до внормування й часткового спрощення деяких регуляцій, якщо це потрібно для стимулювання розвитку економіки. Жодна з партій, навіть крайнього спектру, не підтримує цілковиту відмову від ринкових відносин в економіці. 

 

Розвиток промисловості вважається ключовим для відновлення росту економіки. Для цього необхідні державні інвестиції й залучення приватного капіталу. Ставку на державні кошти роблять переважно ультраліві, лівоцентристи планують запровадження механізмів для поєднання державних і приватних інвестицій.

 

Більшість лівих, особливо представники зелених партій, за “зелену промисловість” — виробництво екологічно чистої продукції, наприклад, сонячних батарей, електроавтомобілів тощо. Вважають, що саме “зелена промисловість” має стати драйвером економічного зростання за рахунок активного розвитку й впровадження нових технологій та екологічності виробництва. Також ліві пропагують концепт “циркулярної економіки”, де вже спожиті чи використані товари переробляються й повторно використовуються у виробництві. Це має сприяти екологічності й зменшить витрату ресурсів.

 

Ліві традиційно підтримують активне економічне співробітництво з іншими країнами. Європейські ліві схвально ставляться до поглиблення економічних зв’язків у межах Євросоюзу (британські лейбористи й ліберальні демократи — з ЄС) і підтримують торговельну політику блоку, спрямовану на укладання угод про вільну торгівлю з іншими гравцями. Французькі ультраліві виділяються на загальному тлі, оскільки мають протекціоністську позицію. LFI вважає необхідним протекціонізм у торгівлі, навіть якщо це суперечитиме законодавству ЄС. 

 

Характерна риса економічної позиції ультралівих — ідея ведення кооперативного бізнесу. Також наполягають на більшій залученості працівників в управлінні підприємствами. Ще одна риса — заклики ультралівих до суворого регулювання діяльності банківських установ і фінансових організацій. Підтримка малого й середнього бізнесу, зокрема, забезпечення доступу до капіталу, визнається важливою всіма лівими   

​

Вирішення кризи вартості життя європейські ліві вбачають у втручанні уряду в економічні процеси, зокрема, в регулювання цін на певні категорії споживчих товарів. Така позиція у лівих у Франції, Іспанії, Італії, частково —  Німеччині й Нідерландах. Водночас ліві визнають необхідність збільшення трудового доходу громадян із низьким і середнім рівнем доходів, це має досягатися тиском на великий капітал (роботодавців) і зниженням оподаткування.

 

Ультраліві вважають зростання цін і низький ріст доходів негативним проявом капіталізму, тож, закликають до активнішого втручання уряду для вирішення цих проблем. Лівоцентристи схильні уникати різких висловлювань, але вбачають вирішення проблеми у перерозподілі внутрішніх ресурсів.

​

 

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

 

Для поліпшення медичної сфери ліві пропонують збільшення державної підтримки, а ультраліві всі проти ринкових механізмів.

​

У сфері охорони здоров’я позиція лівих — спільне прагнення до посилення ролі держави, збільшення фінансування й забезпечення рівного доступу до медичних послуг для всіх верств населення. Більшість лівих — за суттєве збільшення державних видатків на охорону здоров’я. Наприклад, польські ліві пропонують довести фінансування до 8% від ВВП, іспанська «Sumar» прагне підняти цей показник до рівня топ-10 країн ЄС.

 

Всі ліві проти комерціалізації й надмірної приватизації медицини. Німецькі й французькі ліві наголошують: медична сфера не має функціонувати, як орієнтований на прибуток бізнес, доступ до якісної допомоги має бути гарантований державою незалежно від доходів громадянина. Ультраліві частіше схильні до заборони ринкових механізмів у сфері охорони здоров’я загалом. У фармацевтиці, зокрема, вони пропонують жорсткіший контроль над цінами на рецептурні препарати й діяльністю фармкомпаній.

 

Один із пріоритетів — територіальна доступність медицини. Отже, необхідне збереження лікарень у регіонах і сільській місцевості для забезпечення рівного доступу до послуг. Також наголошується на потребі розвитку мережі центрів первинної допомоги. Проблему довгих черг на прийом до лікаря ліві загалом пропонують вирішувати через державне втручання.

​

Майже всі —  за збільшення кількості медперсоналу. Цьому має сприяти покращення умов праці: законодавче обмеження надмірних годин праці у кількох країнах, підвищення виплат. Збільшення чисельності кадрів може відбуватися через розширення мережі медичної освіти, зменшення бюрократичного й адміністративного навантаження, залучення мігрантів.

 

Ліві уважні й до превентивних заходів для підтримки здоров’я населення. Більшість лівих пропонує популяризувати здорове харчування й фізичну активність для запобігання хворобам. Також увага приділена доступності допомоги у сфері психічного здоров’я.

 

​

МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА

 

Ліві схильні підтримувати імміграцію й прихисток для біженців, наголошуючи на необхідності простих і доступних механізмів.

​

Позиція європейських лівих ґрунтується на принципах гуманізму, захисту прав людини й толерантності. Забезпечення реалізації права на притулок є, безперечно, важливим для більшості лівих. На їх думку, біженці повинні мати доступ до базових потреб (житло, медицина), юридичну допомогу й мовні курси.

​

Більшість європейських лівих послідовно проти криміналізації незаконного перебування, вважаючи, що міграційна політика має бути спрямована на допомогу, а не на покарання. Ультраліві, наприклад,  французька LFI, стверджують: нелегальних мігрантів не існує, країна має приймати всіх, хто зазнає переслідувань. Так само німецька «Die Linke» виступає проти будь-якого насильства щодо біженців і депортації, навіть закликає до ліквідації агентства «Frontex», що займається захистом кордонів Європейського Союзу й протидіє нелегальним спробам проникнення до країн блоку.

​

Лівоцентристи не так радикально підтримують необхідність існування безпечних і легальних шляхів міграції й отримання притулку, часто наголошуючи на потребі дотримання норм міжнародного права.

​

Ліві загалом визнають необхідність активного залучення трудових мігрантів для підтримки економіки. Часто увага фокусується на висококваліфікованих фахівцях або представниках дефіцитних професій, але переважно ліві підтримують широку трудову міграцію.

​

Також, значна частина лівих —  за надання біженцям права на роботу якомога швидше (наприклад, після 3 місяців очікування у Великій Британії, чи відразу після прибуття в Німеччині) для сприяння інтеграції й залученості в економіку. Водночас наголошується на важливості дотримання прав мігрантів-працівників і протидії зловживанням роботодавців. Зокрема, нідерландські та іспанські ліві підкреслюють: бізнес і держава мають співпрацювати, аби не допускати експлуатації мігрантів на низькооплачуваних роботах.

​

Деякі ліві мають жорсткішу позицію щодо міграційної політики. Британські лейбористи й німецькі соціал-демократи підтримують депортацію мігрантів-злочинців і посилення захисту кордонів для боротьби з незаконною міграцією. Лейбористи і шведські соціал-демократи навіть за суворіші правила отримання притулку. Італійський “Рух 5 зірок” вирізняється серед європейських лівих, бо дуже активно використовує антиміграційну повістку:  рішуче проти нелегальної міграції, підтримує суворі правила отримання притулку й активні депортації нелегалів.

​

Наявність міграційної кризи визнається лише деякими лівоцентристами, ультраліві не вважають імміграцію проблемою взагалі. В програмах деяких радикальних представників лівого спектру помітно, що проблема біженців створена за прямої чи опосередкованої участі Європи. Для зменшення кількості біженців і мігрантів вони пропонують європейським урядам допомагати тим державам, що розвиваються, та не вести агресивної зовнішньої політики.

 

​

ОХОРОНА КЛІМАТУ ТА ДОВКІЛЛЯ

 

Важливість захисту довкілля й боротьби зі зміною клімату визнається всіма лівими, вони активно пропагують екологічність в усіх сферах життєдіяльності. 

 

Ліві дуже уважні до зміни клімату та охорони довкілля, тож, демонструють повну відданість Паризькій кліматичній угоді й цілям Європейської зеленої угоди. В політичних програмах (особливо у зелених) екологічність — одна з основних цілей. Для цього необхідна комплексна політика у більшості сфер життєдіяльності. В лівій ідеології екологічна політика — вагомий складник соціальної рівності, де тягар змін не має лягати на найбідніших, натомість, найбільші забруднювачі мають відповідати й сприяти “зеленому переходу”. Бізнес має напряму відповідати за збереження довкілля, інфраструктура має проходити перевірку на екологічну шкоду.

​

Ліві — за якнайшвидше зменшення кількості шкідливих викидів в атмосферу й досягнення кліматичної нейтральності до 2050 р. чи й раніше. Ключовий елемент — відмова від викопних джерел енергії (передусім, повна відмова від вугілля й зменшення частки нафти і газу) на користь відновлюваних джерел. У Нідерландах пропонується відмова від субсидування викопного палива, британські лейбористи — проти розробки родовищ газу й нафти на шельфі.  Ліві — за масове поширення “зеленої” енергії (вітер, сонце тощо). Наприклад, британські ліберальні демократи амбіційно пропонують до 2030 р. отримувати 90% електроенергії з відновлюваних джерел. 

​

Щодо атомної енергетики ліві розділені. Французькі й німецькі ультраліві, італійські й німецькі лівоцентристи категорично проти використання атомної енергії. Французькі й шведські соціалісти, іспанські соціал-демократи, польські ліві, британські лейбористи підтримують її розвиток або збереження.

​

Також ліві акцентують на захисті природи: збереження біорізноманіття, лісів, природних ландшафтів. Ліві з виразно екологічною повісткою (нідерландські й німецькі зелені) — за зменшення поголів’я свійських тварин, заборону штучних пестицидів, вживання м’ясозамінників задля зменшення азотних викидів.

​

 

ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА

 

Ліві розглядають верховенство права крізь призму соціальної рівності: право на захист у суді не має залежати від фінансового стану чи походження, а судова система має репрезентувати все суспільство.

​

На переконання більшості лівих, надання правової допомоги від держави має бути розширено. Держава має гарантувати безкоштовну або доступну юридичну підтримку всім особам, які її потребують. Йдеться, передусім, про  малозабезпечених громадян, але також і біженців та іммігрантів.

 

Щодо мети функціонування судів, ліві наголошують: судова система має насамперед захищати найвразливіші й маргіналізовані соціальні групи. Шведські й французькі ультраліві у несправедливості звинувачують існуючий соціальний устрій, тож закликають очистити судову систему від проявів класовості, патріархату й расизму. Британські та іспанські ліві закликають до залучення більшої кількості суддів із-поміж меншин, аби склад суду краще відображав структуру суспільства, отже, був об’єктивнішим у своїх рішеннях.

 

Для підвищення ефективності й швидкості роботи судової системи ліві прагнуть до збільшення кількості суддів і запровадження цифрових технологій у роботу судів, це, на їх думку, допоможе вирішити перевантаженість системи правосуддя. Також значна частина європейських лівих підтримує використання альтернативних методів вирішення спорів, хоча французька LFI ставиться до цього дещо скептично.

​

​

ЖИТЛО

 

Активна залученість держави у будівництво житла через урядові й місцеві ініціативи та додаткове регулювання орендного ринку — основні пропозиції лівих.

​

У питанні вирішення житлової кризи ліві — за масштабне державне фінансування будівництва нового житла. В пріоритеті — будівництво соціального орендного житла, його органи влади зможуть надавати потребуючим. Це стосується не лише громадян, але й біженців і мігрантів.

​

Ліві схильні до централізованого підходу в будівництві нового житла, де значна роль уряду або уряду разом із місцевими органами влади. Польські ліві пропонують створити Міністерство житла й Державне агентство для прискорення будівництва. Шведські ультраліві — за створення державної будівельної компанії. Також для забезпечення наявності необхідних земельних ресурсів для будівництва нового житла, ліві вважають доцільним використання державної або муніципальної землі. За альтернативу державному будівництву німецькі та іспанські ліві мають ідею кооперативів, де громадяни об’єднуються для будівництва нового житла.  

 

Вирішення проблем, пов’язаних із орендою житла, ліві вбачають у необхідності посилення державного регулювання та обмеженні ринкових механізмів. Зокрема, пропонується впровадження “стелі” або фіксованої орендної плати. Крім того, орендарі мають бути додатково захищені законодавством від зловживань орендодавців.

​

Окрема увага приділена впровадженню нових програм для молоді, це би дозволило отримати власне житло. Європейські ліві пропонують пільгове кредитування для молоді в процесі придбання першого житла, зокрема, серед варіантів — безвідсоткові або низьковідсоткові кредити, фінансові бонуси й податкові пільги.  

​

​

ПОЛІТИКА ІДЕНТИЧНОСТІ

 

Політика ідентичності спрямована на розбудову толерантного й світського суспільства, де державна підтримка фокусується на захисті прав дискримінованих або недостатньо репрезентованих груп.  Базові принципи: інклюзивність, різноманітність, захист прав меншин.

​

Ультраліві схильні до просування ідеї деконструкції “традиційних цінностей” чи патріархальних ієрархій. Всі ліві — за захист прав сексуальних меншин і трансгендерів. Будь-які прояви нетерпимості на основі кольору шкіри, етнічного походження, віросповідання рішуче засуджуються. Особливо наголошується на неприпустимості ісламофобії та антисемітизму через зростання кількості випадків такої поведінки. Релігійному екстремізму в Європі, на думку лівих, не має бути місця.

​

Важлива частина лівої ідеології — критичний перегляд історичної спадщини, особливо це помітно в країнах із колоніальним минулим. Західноєвропейські ліві закликають до детального дослідження й визнання негативних аспектів колоніальної політики. В Нідерландах, зокрема, пропонуються припинити прославлення історичних діячів, причетних до злочинів у колоніях. Іспанські та італійські ліві різко засуджують спадщину франкізму й фашизму відповідно, наполягаючи на боротьбі з будь-якими проявами неофашизму. Таке саме простежується і в Німеччині, де ліві закликають до максимальній протидії будь-яким проявам неонацизму.

​

​

РЕЗЮМЕ

 

• Європейські ліві партії об'єднані прагненням до активнішої ролі держави в економіці, соціальній політиці й захисті довкілля. Лівоцентристи демонструють прагматичну гнучкість, підтримуючи змішану економіку, контрольовану міграцію й фінансування поліції, ультраліві мають принциповішу позицію, виступаючи за глибше державне втручання, відкриті кордони й радикальне реформування суспільних інститутів.  

• Посилення безпеки й оборони мають важливе місце в порядку денному лівих сил, вони, зазвичай, виступають за поглиблення європейської співпраці у цій сфері, ультраліві, натомість, обстоюють скорочення відповідного фінансування.

• В боротьбі зі злочинністю ліві партії покладаються на активнішу соціальну політику й превентивні заходи та вважають: за злочином має слідувати перевиховання, а не сувора кара.

• Розширення соціального захисту — один із важливих пріоритетів, а безробіття планується подолати через державні заходи та ініціативи.

• Економічна платформа лівих партій переважно орієнтована на посилення ролі держави, насамперед, у питаннях регулювання ринку, а промисловий розвиток пов’язаний з упровадженням нових технологій і «зеленим переходом». Саме через втручання у ринкові механізми ліві партії вбачають і вихід із кризи вартості життя.

• Розвиток медицини ліві партії пов’язують із активнішою участю держави, а ультраліві сили майже повністю відкидають ринкові підходи в цій сфері.

• Захист довкілля й протидія кліматичним змінам — наскрізна тема для всіх лівих партій, вони часто наполегливо пропагують принципи екологічності в усіх сферах життя.

• В міграційній політиці ліві партії схильні підтримувати імміграцію й надання притулку біженцям, підкреслюючи необхідність існування простих і доступних процедур.

• Верховенство права ліві партії розглядають через призму соціальної рівності: право на судовий захист не має залежати від матеріального становища чи походження людини, судова система має відображати різноманітність суспільства.

• В житловій політиці ліві партії — за активну участі держави в будівництві через урядові й муніципальні програми та за додаткове регулювання орендного ринку.

• Політика ідентичності лівих сил спрямована на формування толерантного й світського суспільства, в якому державна підтримка зосереджена на захисті прав дискримінованих і недостатньо представлених груп, зокрема меншин.