Партії поділено на основі політичних поглядів з урахуванням характеристик у провідних європейських медіа. До правоцентристів і ультраправих віднесені ті політичні сили, які мають відповідні погляди і найчастіше саме так характеризуються в авторитетних європейських ЗМІ. Зокрема, саме за цим підходом до ультраправих віднесено «Шведських Демократів», PVV, італійську «Лігу», хоча вони ідеологічно вирізняються на загальному тлі ультраправого спектру. «ПіС» і «Брати Італії» віднесені до правоцентристів через свої політичні позиції, хоча інколи їх означають у ЗМІ ультраправими.

 

До правоцентристів віднесені:

 

• нідерландські СDA («Християнсько-демократичний заклик»), VVD («Народна партія за свободу і демократію»)

• шведські «Партія центру», «Поміркована партія», «Християнські демократи»

• польські KO («Громадянська коаліція»), PSL («Польська селянська партія»), «Право і Справедливість»

• іспанська «Народна партія»

• італійські «Forza Italia («Вперед, Італіє!), «Брати Італії»

• французькі «Ренесанс», «Республіканці»

• німецький Християнсько-демократичний союз

• британська Консервативна партія.

 

До ультраправих віднесені:

 

• нідерландські JA21(«Правильна відповідь:21»), PVV («Партія свободи»)

• «Шведські демократи»

• польська «Конфедерація»

• іспанська «Vox» («Голос»)

• італійська «Ліга»

• французьке «Національне об’єднання»

• німецька «Альтернатива для Німеччини»

• британська «Reform UK»

 

Аналіз провідних правих партій восьми європейських країн здійснено в контексті позицій із ключових питань:

 

• безпека й оборона

• рівень злочинності

• зайнятість і соціальна політика

• економіка й вартість життя

• охорона здоров’я

• міграційна політика

• охорона клімату і довкілля

• верховенство права

• житло

• політика ідентичності

 

Далі пропонуємо розглянути кожне з ключових питань детальніше.

​

​

БЕЗПЕКА Й ОБОРОНА

 

Посилення безпеки й оборони популярне практично у всіх правих партій.

 

Праві партії в Європі переважно підтримують суттєве збільшення видатків на безпеку й оборону. Орієнтир — приблизно 2,5-3,5% від ВВП, так декларують основні праві сили європейських країн. Найамбітніші плани у нідерландських правих, а саме — 5% від ВВП на всі потреби, пов’язані з безпекою країни.

 

Важлива складова — інвестиції у військово-промисловий комплекс. Зокрема, польські ПіС і Народна партія наполягають на спрямуванні половини оборонного фінансування на розвиток національного ВПК. Іспанські правоцентристи пов’язують модернізацію армії з розвитком власної оборонної галузі. Німецькі християнські демократи акцентують на розширенні міжнародного військового співробітництва та інвестиціях у нові оборонні технології. 

 

Щодо призовної служби: більшість правих підтримують поєднання професійної армії з резервістами, хоча деякі — за впровадження обов’язкової служби.

 

Скандинавська (шведська) модель призову — точка відліку для нідерландських правих, окрім партії Ґерта Вілдерса PVV. Модель передбачає військову службу для 18-річних хлопців і дівчат, громадян Швеції, фіксована кількість яких щорічно відбирається спеціальним агентством. Після проходження опитування відібрані кандидати направляються на медичний огляд, за його підсумками агентство призиває на військову службу. Проходження опитування обов’язкове для всіх громадян у віці 18-ти років. Також, якщо за підсумками медичного огляду особу відібрано на військову службу, відмовитися не можна. Доступна альтернатива — лише цивільна служба у збройних силах.

 

Німецькі християнські демократи й британські консерватори допускають відновлення в тому чи іншому вигляді призовної служби для юнаків. Інші праві хоч і за необхідність залучення додаткової кількості військовослужбовців, прагнуть обмежитися контрактною армією й створенням резерву з числа добровольців.

 

Підтримка НАТО, як основи колективної безпеки в Європі — спільний знаменник для переважної більшості правих. Позиції щодо ролі Європейського Союзу у сфері безпеки помітно різняться. Правоцентристи (французькі республіканці, іспанська Народна партія, німецькі християнські демократи, польська KO, “Брати Італії”) загалом підтримують ідею стратегічної автономії Європи, але наголошують на переважанні безпекових механізмів саме НАТО. Натомість ультраправі відкидають посилення безпекової компоненти безпосередньо ЄС, оскільки вважають недоречними передачу додаткових повноважень наднаціональним структурам у Брюсселі.  

 

Підтримка України розкриває найвиразніший розкол усередині правого спектру, крім Швеції й Великої Британії. Правоцентристські партії в усіх країнах підтримують повноцінну військову, фінансову й гуманітарну допомогу Україні та прямо визнають Росію загрозою для безпеки Європи.

 

Значна частина ультраправих має неоднозначну або відверто протилежну позицію. Нідерландська PVV декларує підтримку України, але відмовляється від матеріальної й військової допомоги. Французьке “Національне об’єднання” зводить підтримку України переважно до гуманітарної та уникає чіткої оцінки рф як загрози. Іспанська Vox та італійська “Ліга” також мають неоднозначну позицію щодо підтримки України й визнання загрози з боку рф. Польська “Конфедерація” відверто проти підтримки України й не вважає Росію реальною загрозою. Схожі погляди й в «Альтернативи для Німеччини».

 

 

РІВЕНЬ ЗЛОЧИННОСТІ

 

Зниження рівня злочинності праві партії вбачають у посиленні громадського порядку й суворіших покараннях, а також у протидії нелегальній міграції.

 

Європейські праві спираються на доктрину “закону і порядку” для боротьби зі злочинністю й підвищення рівня внутрішньої безпеки. Це передбачає збільшення кількості поліціянтів, зокрема, для додаткових патрулів, додаткове фінансування правоохоронних органів, і підтримується всіма правими силами.

 

При цьому підходи до розширення повноважень поліції варіюються. Правоцентристи, зазвичай, обмежуються підтримкою розширення технічного оснащення, відеоспостереження й можливостей для розслідування злочинів. Ультраправі за жорсткі заходи з забезпечення громадського порядку та, за певних умов, залучення армії для підвищення внутрішньої безпеки.

 

Також праві за суворіші покарання для злочинців. Правоцентристи, зазвичай, підтримують посилення покарань у конкретних, чітко визначених випадках, наприклад насильницьких злочинах, рецидиві, участі в організованій злочинності, кількох кримінальних порушеннях. Ультраправі пропонують суворіше кримінальне законодавство, зокрема, для підлітків «Альтернатива для Німеччини» наполягає на встановленні кримінальної відповідальності з 12 років. Інші ультраправі схиляються до застосування стандартного кримінального законодавства з 16 років.

 

Одна з важливих концептуальних відмінностей між поміркованими й ультраправими — погляд на пенітенціарну систему. Правоцентристи здебільшого за збалансований підхід: покарання має бути адекватним, але система повинна забезпечувати умови для реінтеграції засуджених. Ультраправі зміщують акцент виключно на каральну функцію, мінімізуючи реабілітаційний компонент. PVV у Нідерландах — за скорочення витрат на утримання ув’язнених, а Reform UK зосереджується, насамперед, на суворості вироків.

 

Ультраправі послідовно пов’язують високий рівень злочинності з імміграцією, це один із ключових ідеологічних пунктів. Нідерландські PVV і JA21 підтримують денатуралізацію й депортацію злочинців із подвійним громадянством, PVV також за пряму депортацію іммігрантів, які скоїли злочини. Іспанська Vox заявляє: менше мігрантів з Африки та Азії — менше злочинності. «Шведські Демократи» — за депортацію злочинців-мігрантів і позбавлення громадянства натуралізованих шведів за тяжкі злочини.

 

«Альтернатива для Німеччини» наполягає на жорсткому протистоянні “паралельним спільнотам”, що дестабілізують суспільство зсередини. Під “паралельними спільнотами” ультраправі мають на увазі іммігрантів, переважно з мусульманських країн, які утворюють осередки компактного проживання.

 

Правоцентристи, хоч і підтримують депортацію злочинців-мігрантів, все ж не вдаються до прямої кореляції між імміграцією й злочинністю як до головного аргументу.

 

 

 ЗАЙНЯТІСТЬ І СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

 

Зменшення соціальної допомоги праві партії поєднують зі зменшенням податків, а вирішення проблеми безробіття вбачають у більшій свободі для бізнесу для створення нових робочих місць.

 

Вирішення проблем працевлаштування, на думку правих, — у зверненні до ринкових механізмів й економічної лібералізації. Будь-яка допомога безробітним має бути в рази менш вигідною, ніж робота. Праві наголошують: система соціального забезпечення має бути реформована для спонукання до пошуку роботи. Уряд має відігравати допоміжну роль, створюючи механізми заохочення (інколи примусу) до працевлаштування.

 

Для правих важлива дерегуляція ринку праці. Оскільки спрощення процедури працевлаштування, зменшення податків після найму додаткових працівників, зменшить бюрократичний тиск на бізнес, це посприяє появі нових робочих місць. Така ж логіка й щодо рівня мінімальної зарплати, це, на думку правих, мають визначати працедавці, а не уряд. Деякі ультраправі (французьке «Національне об’єднання») планують стимулювати бізнес приймати на роботу своїх громадян, зробивши економічно невигідним працевлаштування мігрантів.

 

Альтернатива соціальних виплат для правих — зниження податків. Усі праві — за зменшення податків, особливо для середнього класу й громадян із низькими доходами. Але праві здебільшого не прихильні до підвищення оподаткування багатіїв. Іспанська Народна партія виступає проти податку на багатство й предмети розкоші.

 

Соціальна допомога від уряду, на думку ультраправих (“Конфедерація”, «Альтернатива для Німеччини», «Шведські Демократи», Reform UK), — лише для громадян. Програми підтримки — насамперед для сімей, молоді, осіб похилого віку.

 

Більшість лібералів і правоцентристів у Нідерландах, Франції, Німеччині — за підвищення пенсійного віку й стимули для продовження праці після його досягнення. На думку правих, пенсіонери мають заохочуватися до цього через податкові пільги та інші механізми.

 

 

 ЕКОНОМІКА Й ВАРТІСТЬ ЖИТТЯ

 

Економічну політику праві партії базують на відновленні промисловості, зниженні податків, дерегуляції ведення бізнесу та, загалом, ліберальнішому підході до дій на ринку. Це ж  має забезпечити й зниження цін.

 

Економічний розвиток праві вбачають у зниженні податків для підприємств і дерегуляції ведення бізнесу. Це має сприяти більшій виручці компаній, її вкладатимуть у нові інвестиції, що стимулює розвиток виробництва.

 

Правоцентристи здебільшого підтримують модель ринкової економіки з помірним державним регулюванням, але наголошують на необхідності превалювання ринкових механізмів. Ультраправі, зокрема лібертаріанці, послідовно виступають за  мінімізацію державного втручання. В програмах є заклики до значного скорочення податків і скасування регуляцій, зокрема, пов’язаних із “зеленою повісткою”.

 

Відновлення промислового потенціалу та інвестиції у нові технології — пункт консенсусу на правому фланзі. Майже всі європейські праві наголошують на нагальній необхідності відбудови й розвитку промисловості. Це, у свою чергу, вимагає залучення інвестицій, їх загалом праві прагнуть отримати від приватного сектору шляхом поліпшення ринкових умов.

 

Не виключається також можливість державних інвестицій або поєднання державного й приватного капіталу в спеціальних фондах. Зокрема, у Нідерландах і Франції праві більше схильні до державного стимулювання промисловості, німецькі християнські демократи в цілому не проти, але ставляться обережно. В Іспанії, Польщі, Італії праві прагнуть до більшого залучення закордонних інвестицій в економіку, зокрема, промисловість.

 

Ставка на інновації й технологічність йде поряд із відродженням індустріального виробництва. Здебільшого серед правоцентристів (але й ультраправих також) панує думка: саме інноваційні підходи — драйвер економічного розвитку. Тому ринку стартапів має приділятися особлива увага та, подекуди, державна підтримка.  

 

Окремий спільний пріоритет для європейських правих — підтримка малого й середнього бізнесу. Переважно це має відбуватися шляхом зниження податків і спрощення правил, але й через інші інструменти. Зокрема, французькі праві за державну підтримку й використання протекціоністських заходів. В Італії й Великій Британії мають намір полегшити доступ малого й середнього бізнесу до фінансових ринків і державних контрактів. У торгівлі праві партії переважно підтримують політику, спрямовану на вільний обіг товарів. На європейському тлі вирізняються французькі партії, оскільки Республіканці й “Національне об’єднання” наголошують на важливості протекціонізму.

 

Отже, праві пропонують масштабні податкові скорочення, зокрема, на продукти харчування й енергоносії, та економічну лібералізацію для вирішення кризи вартості життя. Водночас, ультраправі також за масштабні скорочення державних витрат, наприклад, соціальної допомоги для іммігрантів, внесків у структури Євросоюзу, фінансування ініціатив зовнішньої підтримки тощо. Це має сприяти добробуту й купівельній спроможності власних громадян. Крім того, ультраправі позиціонують зниження імміграції, як ще один інструмент для боротьби зі зростанням цін. Нідерландська PVV дещо виділяється на загальному тлі, оскільки просуває регуляцію цін на товари першої необхідності.

 

 

 ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

 

Праві партії — за баланс державної й приватної ініціативи у медичній сфері та здебільшого позитивно оцінюють залучення трудових мігрантів до роботи в охороні здоров’я.

 

Переважна більшість європейських правих за додаткове фінансування охорони здоров’я, воно має йти на державну медичну систему. Водночас, праві вважають допустимим існування поряд приватного медичного сектору, що доповнює державний.

 

Залежно від країни позиції щодо централізованості медицини різняться. Наприклад, у Швеції праві вважають: система охорони здоров’я має бути централізованою, в Італії думка протилежна: праві підтримують децентралізовану систему, де медициною опікуються місцеві органи влади.  

 

Для вирішення проблеми нестачі медперсоналу пропонуються передусім заохочення: вищий рівень зарплати, податкові пільги. Ще одним інструментом праві вважають розширення медичної освіти й державні програми професійної підготовки для доступного отримання кваліфікації молодшого медичного персоналу.

 

Що цікаво, значна частина правих не проти трудових мігрантів для залучення нових медиків. Чітко проти «Альтернатива для Німеччини», наголошуючи на пріоритетності німецьких громадян на посадах медичних працівників.  Водночас європейські праві підтримують ініціативи зі зменшення навантаження на працівників сфери охорони здоров’я, передусім, лікарів і медсестер. Цьому мають сприяти нові технології, зокрема, впровадження інструментів штучного інтелекту. 

 

Важливе для правих — збереження медичної інфраструктури в регіонах і малих громадах. У різних країнах праві пропонують свої підходи, але в цілому все спрямоване на збереженні районних / місцевих лікарень, доступності медичних послуг у регіонах, аби кожен громадянин мав рівний доступ до медицини незалежно від географії, та залученні медиків у місця з  гострим дефіцитом персоналу.

 

 

 МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА

 

Праві партії наполягають на суворішій міграційній політиці й жорсткій протидії нелегальним мігрантам, хоча потреба у кваліфікованих трудових мігрантах визнають майже всі праві.

 

Позиція європейських правих щодо міграції характеризується загальним прагненням до посилення контролю над кордонами, обмеження нелегальних потоків, переходу до вибіркової моделі залучення іноземців. Попри розбіжності щодо ступеня жорсткості заходів, спільний акцент — на захисті внутрішньої безпеки, економічній доцільності й збереженні культурної ідентичності. Для більшості правих протидія міграції — прерогатива національного уряду, хоча підтримуються й дії в рамках Європейського Союзу, якщо це може забезпечити достатню ефективність.

 

Помірковані та ультраправі спільно в своїх підходах до міграційної політики визначають нелегальну міграцію головною проблемою, що має бути подолана. Серед пропонованих інструментів — посилений захист національних кордонів і меж ЄС, хоч ультраправі пропонують також депортації будь-кого, хто перебуває в країні без законної підстави.

 

Крім того, на думку правих, має реформуватися система прийому біженців. Одна з найголовніших вимог — внесення змін до міжнародних договорів або навіть вихід з Європейської конвенції з прав людини для того, аби міграційна політика визначалася виключно національним правом.

 

Ще одна популярна ідея серед правоцентристів і ультраправих — створення хабів у третіх країнах, де мають розглядатися заявки на притулок до прибуття мігрантів на територію відповідних країн. Альтернатива — подання заявки на отримання притулку безпосередньо в країнах походження біженців або сусідніх державах. Загалом, праві мають консенсус щодо необхідності суттєвого зменшення потоку біженців та його регуляції.

 

Ставлення правих до трудових мігрантів здебільшого прагматичне й базується на потребах економіки. Помірковані праві й навіть ультраправі підтримують залучення іноземних талантів, висококваліфікованих кадрів, представників дефіцитних професій. Хоч ультраправі часто наголошують на потребі обмеження припливу дешевої робочої сили, вважаючи, що бізнес має зменшувати залежність від низькооплачуваних мігрантів і мати за пріоритет працевлаштування своїх громадян.

 

Залежно від країни можуть бути особливі підходи до міграційної політики. Наприклад, іспанські праві не вважають проблемою залучення мігрантів, які мають “спільні культурні цінності”, вочевидь, маючи на увазі латиноамериканців. «Шведські Демократи» наголошують на повному неприйнятті мігрантів з не-європейського простору, водночас визнаючи, що міграції з сусідніх зі Швецією країн не має такої ж сильної загрози національній ідентичності. В Польщі правоцентристи здебільшого сфокусовані на подоланні нелегальної імміграції через білоруський кордон. Лише “Конфедерація” прямо виступає за депортації українських біженців. 

 

Ще один важливий аспект політики щодо мігрантів для правих — посилення інтеграційних зусиль. На думку переважної більшості європейських правих, уряди мають докладати максимальних зусиль для інтеграції та асиміляції новоприбулих, за потреби використовуючи інструменти примусу.

 

 

 ОХОРОНА КЛІМАТУ ТА ДОВКІЛЛЯ

 

Праві партії розділені у питаннях клімату й довкілля. Помірковані сили часто визнають важливість дій з захисту навколишнього середовища й загрозу зміни клімату, хоч і без політизації. Ультраправі здебільшого агресивно налаштовані проти кліматичних і деяких природозахисних ініціатив.

 

Політика у сфері захисту клімату й довкілля у правому таборі має широкий спектр підходів: від поміркованої підтримки “зеленого переходу” до відкритого скептицизму й заперечення зміни клімату.

 

Для правоцентристів і лібералів захист довкілля й боротьба зі зміною клімату — важливі цілі, проте це не має перетворюватися на економічний тягар для громадян чи бізнесу. Так, наприклад, іспанська Народна партія наголошує на необхідності гнучкого застосування “зеленої політики”. Німецькі християнські демократи прагнуть досягти кліматичної нейтральності до 2045 р., але без шкоди для промисловості. Захист природи й біорізноманіття праві, загалом, підтримують, хоч і для ультраправих подекуди сільське господарство має лишатися в пріоритеті.

 

В сфері енергетики спільна для всіх правих широка підтримка атомної енергетики, в ній вони вбачають основу зниження цін та економічного відновлення. Щодо викопних джерел енергії позиція також доволі прагматична. Європейські праві виступають за використання нафти й газу, за розробку нових родовищ, де це може бути. Щодо вугілля, то продовження його застосування для потреб енергетики підтримується ультраправими (польська “Конфедерація”, нідерландська JA21). За збільшення відновлювальної компоненти в енергетиці — переважно правоцентристи.

 

Для ультраправих так звана “зелена повістка” — об’єкт для найкритичніших зауважень. Вони закликають до повного виходу з усіх міжнародних договорів, пов’язаних із захистом клімату, на кшталт Паризької угоди, відкидають екологічну політику Європейського Союзу, вважаючи, що тема охорони довкілля стала заідеологізованою й розпочала загрожувати економічній стабільності та національним інтересам.

 

 

 ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА

 

Для правих партій важливе обмеження доступу мігрантів до правової допомоги, ультраправі також за відмову дотримання міжнародного чи наддержавного законодавства, якщо це шкодить національним інтересам.

 

Погляди правих на систему судочинства дуже відрізняються залежно від країни, однак є відмінності всередині спектру. Ультраправі більш схильні до активніших закликів до реформування судової системи, ніж правоцентристи. Спільне у поглядах ультраправих: вимоги скасування або перегляду антидискримінаційного законодавства, поняття “злочину на ґрунті ненависті”. В Нідерландах, Швеції та, частково, Німеччині праві за недопустимість дій на основі “релігійних законів”, якщо це протирічить законодавству країни.

 

Крім того, ультраправі за перевагу національного законодавства над міжнародним чи наднаціональним. Це пов’язано багато в чому з міграційною політикою, однак, також відображає прагнення вагомішого національного суверенітету.

 

Ультраправі також за обмеження доступу до правової допомоги за ознакою громадянства. Французьке “Національне об’єднання” декларує: правова допомога — лише для громадян або “легальних іммігрантів”. Reform UK за те, що не-громадяни не повинні мати доступу до правової допомоги.

 

Помірковані праві схильні до закликів загального покращення судової системи. Зокрема, збільшення кількості суддів, прокурорів, судового персоналу для скорочення часу розгляду справ. В Італії й Польщі є заклики до чіткого процесуального права й зменшення бюрократичного навантаження на систему для пришвидшення її діяльності. Ще один інструмент — ширше впровадження новітніх технологій у діяльність судів.

 

Одна з характерних вимог ультраправих — підтримка “прямої демократії”, зокрема, звернення до референдумів. «Альтернатива для Німеччини», нідерландська PVV, польська ПіС пропонують частіше проводити референдуми за швейцарським зразком для вирішення важливих питань внутрішньої політики.

 

 

 ЖИТЛО

 

Вирішення житлової кризи праві партії вбачають, передусім, у більшій ринковій свободі, дерегуляції й стимулюванні приватного сектору, поєднуючи це з елементами державної підтримки.  

 

Правоцентристи часто декларують конкретні кількісні цілі зведення нового житла. Вони також більше схильні до залучення державних коштів для створення доступного соціального житла.

 

Популярне поєднання приватного й державного фінансування, наприклад, іспанська Народна партія й британські консерватори за програму будівництва нового житла з залученням приватних інвесторів у доповнення урядовим витратам. Нідерландська JA21 за державне фінансування будівництва житла у розмірі 0,5% від ВВП, водночас декларуючи, що ринок має вирішувати де і як будувати.

 

Соціальне житло, що перебуватиме у державній або комунальній власності, європейські праві прагнуть використовувати, як варіант доступної оренди для молоді, сімей, незахищених верств населення.

 

Ультраправі наголошують: право на отримання житла від органів влади й пов’язаних структур повинні мати, передусім, громадяни. Крім того, нестача житла пов’язується з засиллям іноземців. «Шведські Демократи», наприклад, вбачають збільшення доступного житла через зменшення кількості іммігрантів.

 

Ключовий елемент програм правих — подолання бюрократичних перешкод для пришвидшення й здешевлення будівництва. Передусім мається на увазі спрощення будівельних норм, правил введення в експлуатацію та екологічних стандартів, це, на думку європейських правих, гальмують будівництво й розвиток ринку.

 

Ультраправі часто акцентують саме на регуляціях, пов’язаних із потребами “екологічності й сталого розвитку”, наголошуючи: це суттєва перешкода будівництву дешевого житла. Крім того, праві пропонують дозволити реновацію старих і пустуючих будівель у державній та комунальній власності для перепрофілювання під потреби житлового фонду.  

 

Сприяння отриманню власного житла, передусім для молоді, — ще один важливий елемент політики більшості правих. Конкретні інструменти варіюються від пільгової іпотеки до податкових пільг і прямих субсидій. Найпоширеніші інструменти — зниження або скасування податків при купівлі-продажу житла і ПДВ на придбання першої нерухомості.

 

Посилення контролю над ринком оренди праві прагнуть уникати, визнаючи необхідність захисту прав орендарів. Найактивніше проти регуляції оренди виступають ультраправі, водночас, правоцентристи, хоч і здебільшого підтримують помірне регулювання для створення запобіжників від надмірного підвищення цін, остерігаються надмірного втручання.

 

Загалом, на думку правих лібералізація ринку житла, в тому числі орендного, має призвести до збільшення пропозиції, що, у свою чергу, знизить ціни.

 

 

ПОЛІТИКА ІДЕНТИЧНОСТІ

 

Праві партії зосереджені на підтримці національної ідентичності, сімейних цінностей, християнських традицій культурного та історичного спадку своїх країн. 

 

Погляди європейських правих на політику ідентичності базуються на консервативних цінностях, що, у широкому розумінні, полягають у продовженні традицій.

 

Помірковані праві, водночас, схильні до застосування менш різких підходів, ніж ультраправі. Зокрема, стосовно культурної ідентичності, правоцентристський підхід полягає у визнанні існування домінуючої національної культури (зокрема, так вважають німецькі християнські демократи) як об’єднавчого чинника для всього суспільства за одночасного визнання права меншин на існування в межах цієї культурної рамки, отже — обмеженої різноманітності.

 

Ультраправі значно жорсткіші. Суспільство, на їхню думку, має бути максимально однорідним, все, що виходить поза усталені норми повинно придушуватися. Пріоритет надається збереженню традиційної культури в її автентичній формі. Захист “традиційної ідентичності” при цьому часто використовується, як риторичне обґрунтування антиміграційної та антиісламської політики.

 

Апеляція до християнських і сімейних цінностей — характерна риса європейських правих загалом. При цьому ступінь акцентування на релігійному вимірі варіюється від помірного до досить виразного.

 

Правоцентристи здебільшого декларують підтримку християнської традиції, як культурної, а не суто релігійної основи суспільства, поєднуючи з секулярними республіканськими принципами й захистом свободи віросповідання.

 

Ультраправі часто поєднують це з антиісламською риторикою, наголошуючи на недопустимості деяких релігійних норм через їхнє протиріччя християнським європейським цінностям. Хоча, ультраправі також декларують принцип свободи віросповідання.

​

Захист сімейних цінностей у традиційному розумінні, тобто, сім’ї, як союзу чоловіка й жінки, орієнтованої на виховання дітей, — спільний пріоритет правих.

​

У ставленні до сексуальних меншин правоцентристи демонструють широкий спектр: від помірної толерантності до обережної підтримки. Характерна риса — уникнення теми в публічному просторі.

 

Помірковані праві здебільшого не роблять це частиною публічної риторики, тримаючи, в певному сенсі, нейтралітет. Ультраправі мають значно чіткішу позицію: “гендерна повістка” й ЛГБТ-активізм — загрози традиційним цінностям і суспільній стабільності.

​

Попри заяви про визнання лише двох біологічних статей, ультраправі визнають свободу на приватне життя й самовираження секс-меншин, хоч і проти зміни статі. Основний противник — радше ідеологія, а не реальні постаті. Лідерка «Альтернативи для Німеччини» Аліс Вайдель уже тривалий час живе у цивільному шлюбі з іншою жінкою й виховує разом з нею двох усиновлених дітей. Колишній голова та заступник лідера Reform UK, Девід Булль – відкритий гей.

 

Протидія “прогресивній”, або “воук”-культурі загалом помітна у більшості правих. Вони здебільшого критикують надмірне публічне нав’язування ідеології, що порушує традиційні цінності та обмежує свободу слова. Особливо такі прояви як “культура відміни” (кенселінг) і надмірний акцент на різноманітності у публічному просторі. Хоч ультраправі самі часто вдаються до атак на свободу слова й самовираження, зокрема, це стосується сексуальної чи релігійної ідентичності. При цьому правоцентристи, зазвичай, фокусуються саме на надмірних проявах “воук”-ідеології. Ультраправі ж вважають “прогресивну повістку” системною загрозою національній ідентичності й суспільній стабільності.

​

В ставленні до колоніального минулого й суперечливих сторінок національної історії ситуація така само. Правоцентристські партії здебільшого декларують засудження найочевидніших злочинів минулого, наприклад нацизму, фашизму деяких аспектів колоніальної політики, поєднуючи це з підкресленням позитивних сторінок національної історії й культурного спадку. Це зводиться до того, що, попри наявність суперечливих моментів у історії й важливості їхнього визнання, минулим варто передусім пишатись і зберігати історичну пам’ять.

 

Ультраправі мають виразнішу позицію щодо захисту образу національної історії та спроб її “очорнити”. Характерне рішуче заперечення історичного ревізіонізму й “культури відміни” (кенселінгу) щодо історичних постатей і подій, збереження традиційних символів і пам’ятників, а подекуди й загалом позитивне переосмислення колоніального минулого.

 

РЕЗЮМЕ

 

• Європейські праві партії демонструють широкий консенсус у ключових принципах: зміцнення безпеки й оборони, зниження податків, дерегуляція економіки, обмеження міграції, захист національної ідентичності.

• Ключове для всього правого спектру переконання: ринкові механізми мають переважати державне регулювання. Водночас, якщо помірковані праві вбачають відповіді на виклики сьогодення в діях у межах існуючих інституцій, то ультраправі вважають відповідальними за всі проблеми політичний “істеблішмент” і неконтрольовану міграцію.

• Праві партії приділяють значну увагу посиленню обороноздатності, це підтримують майже всі. В боротьбі зі злочинністю ставлять на зміцнення громадського порядку, посилення покарань, протидію нелегальній міграції.

• Соціальний блок правих партій ґрунтується на скороченні соціальних виплат у поєднанні зі зниженням податкового навантаження, а проблему безробіття пропонують вирішувати шляхом надання бізнесу більшої свободи у створенні робочих місць.

• Економічна політика правих партій базується на відродженні промисловості, податкових послабленнях, дерегуляції підприємницької діяльності, ліберальнішому підході до ринкових процесів, ці ж кроки, на їх думку, мають сприяти й зниженню цін.

• У сфері охорони здоров’я праві партії обстоюють баланс між державною й приватною ініціативою, переважно схвалюють залучення трудових мігрантів у медичну сферу.

• Праві партії наполягають на жорсткішій загальній міграційній політиці й рішучій боротьбі з нелегальною міграцією, відстоюючи збереження прийому кваліфікованих іноземних працівників.

• Важливий пункт — обмеження доступу мігрантів до правової допомоги, ультраправі додатково виступають за відмову від виконання міжнародних чи наднаціональних норм, якщо ті суперечать національним інтересам.

• Житлову кризу праві партії пропонують долати, передусім, через розширення ринкової свободи, дерегуляцію й стимулювання приватного сектору з певними елементами державної підтримки.

• В ціннісному вимірі праві партії зосереджені на захисті національної ідентичності, сімейних цінностей, збереженні християнських традицій, культурно-історичної спадщини своїх країн.