ПРЕЗИДЕНТСТВО ТРАМПА ЯК ВИКЛИК ДЛЯ НАТО

На тлі війни на Близькому Сході президент США Дональд Трамп кілька разів висловив найгострішу критику НАТО, яка мала місце впродовж його другого терміну. Погрози Трампа вийти з Альянсу насправді не нові – ще під час першого президентського терміну, в 2018 році, він, за його ж власними словами, говорив лідерам країн-членів, що готовий покинути НАТО. Про подібний хід думок повідомляли й медіа, посилаючись на джерела в адміністрації.

Попри відсутність новизни, рівень взаємної недовіри по обидва боки Атлантики зріс, є підстави сприймати публічні заяви та дії Трампа як серйозну загрозу трансатлантичній єдності.

Формально, жодних підстав до надання якоїсь надзвичайної допомоги США країни НАТО не мають. Стаття 5 договору не активована, як і жоден інший пункт. Право на надання дозволу використовувати бази чи повітряний простір на своїй території мають виключно національні уряди. Та й навіть сам Трамп декілька разів повторив, що США не потрібна допомога у війні.

Тим не менш, Трамп погрожує НАТО, тому що він сприймає їхню позицію щодо війни на Близькому Сході насамперед як тест на вірність. В його розумінні, країни НАТО, насамперед Європа, «винні» США за гарантування безпеки.

Оскільки президент США є вихідцем зі сфери нерухомості, він бачить Сполучені Штати в якості орендодавця, який надає орендарю, членам НАТО, послуги безпеки. Це передбачає плату країнами НАТО у вигляді підвищення видатків на потреби оборони, які у вигляді замовлень йдуть значною мірою до американських компаній. В той же час, на думку Трампа, члени Альянсу мають бути йому вдячними за «американську безпекову парасольку» просто по факту її наявності, оскільки це виключно завдяки американській та особисто його щедрості.

Крім того, у своїй критиці НАТО Трамп насправді має на увазі Європу та Канаду. Він дозволяє собі це робити зокрема тому, що вважає європейських лідерів слабкими. Навряд чи Трамп дозволить собі розкритикувати Ердогана так само, як він це зробив з Макроном, Стармером, Мерцом та навіть Мелоні. Хоча Туреччина є таким самим членом НАТО й прямо окреслила свою нейтральність в питаннях війни проти Ірану. Тому для Трампа це ще один привід вимістити своє невдоволення на «слабкій» Європі.

Юридично Дональд Трамп при всьому бажанні не зможе одноосібно вийти з НАТО, оскільки проведений у 2023 році закон вимагає згоди Конгресу (Палати представників та Сенату). У нинішній конфігурації республіканської більшості в обох палатах не вистачить голосів для ухвалення відповідного рішення.

Наразі умовно євроскептичне угрупування на чолі з віце-президентом Венсом в республіканській партії, яке дійсно воліло б втілити в життя погрози Трампа, не має очевидної переваги всередині своєї політичної сили. Демократи ж в цілому є лояльнішими до міжнародних зобов’язань та альянсів Сполучених Штатів.

Більшість американців до початку війни на Близькому Сході зберігали позитивне сприйняття НАТО, навіть на тлі ситуації навколо Гренландії. Після початку війни лише невелика частка громадян США, переважно республіканці, змінила свій погляд. Тобто, говорити про докорінну зміну в сприйнятті НАТО в американському суспільстві ми не можемо, а відповідно й про широку підтримку виходу з Альянсу також.

В Європі, попри поведінку Трампа, розвалу НАТО майже ніхто не хоче. За вихід з Альянсу виступають переважно ультраліві партії. Більшість політичних сил прагне збереження НАТО, декларуючи, що Європа має бути відповідальною за свою безпеку, але лише в рамках Альянсу.

Плани створення «європейської армії» або спільної безпекової компоненти в Євросоюзі залишаються переважно в промовах політиків. Єврокомісія проводить юридичну роботу в питанні можливої активації статті 42.7 про спільний захист Договору ЄС, проте наразі немає передумов для перетворення союзу на альтернативу НАТО. Крім того, рівноцінної заміни американській «ядерній парасольці» також на даний момент не існує. Попри публічні дискусії стосовно використання французької компоненти, ядерні можливості Парижа не співставні з тим, що можуть надати Сполучені Штати.

Найменш зацікавленими країнами у виході США з НАТО є країни Балтії, південно-східної Європи та Польща. Вони, очевидно, будуть робити все від них залежне, щоб зберегти присутність Вашингтона в Альянсі. Зокрема, на відміну від західноєвропейських країн, представники східного флангу НАТО менш охочі в критиці дій США на Близькому Сході. Литва, Латвія, Естонія та Румунія публічно підтримали дії Сполучених Штатів проти Ірану, Болгарія не висловила жодних заперечень.

Наразі формально немає справжніх передумов для розвалу НАТО чи виходу Америки. Разом з тим немає впевненості, що США будуть захищати членів Альянсу у разі, якщо росія вирішить провести НАТО «тест на єдність».

Навіть лояльність до Трампа не гарантує сьогодні захист з боку США. Зрештою, будь-яке рішення залежатиме від Трампа та його готовності реалізувати свої публічні погрози не підтримувати НАТО в момент необхідності.

Найімовірніший сценарій зводиться до того, що лідери країн НАТО будуть просто намагатися «пережити» президентство Трампа, очікуючи зміну влади в Білому Домі на більш конструктивну в питаннях трансатлантичних відносин і сподіваючись, що росія до того часу не спробує перевірити єдність Альянсу.

Біллі-Віллі - аналітичне медіа, яке пояснює механіку рішень, мотивації політиків, приховані інтереси та наслідки, які впливають на ситуацію в світі та Україні вже сьогодні.