ЯК УКРАЇНА ПОГЛИБЛЮЄ СПІВПРАЦЮ З КРАЇНАМИ ЗАТОКИ

Україна та арабські країни Перської затоки — несподівані партнери. Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, Оман, Катар і Кувейт традиційно будували свою зовнішню політику на балансуванні між безпековими партнерствами із західними державами, економічними зв’язками з Азією та управлінням глобальним нафтовим ринком разом із росією в межах формату OПEК+.

Удари Ірану по цих країнах порушили кожен із цих балансів і поставили Україну в центральне положення серед них. Україна може забезпечити захист від дронів Shahed краще, ніж будь-яка західна країна, і таким чином захистити економіки країн Затоки, які є прямою ціллю військової стратегії Ірану. Варто зазначити, що Україна і сама зацікавлена в якнайшвидшому розблокуванні Ормузької протоки через величезні економічні втрати для України і вигоди для росії.

Раптова важливість України в регіоні відкриває ряд можливостей в обмін на технології та досвід.

Нещодавно Україна підписала оборонні угоди із Саудівською Аравією та Катаром, що можуть стати основою для глибших відносин у майбутньому, і анонсувала аналогічну домовленість з ОАЕ. Відбувається опрацювання запитів від Бахрейну та Оману, а також тривають переговори з Кувейтом.

Повні тексти угод не оприлюднені, але їхній зміст охоплює технологічну співпрацю, створення спільних виробничих потужностей та інвестиційні зобов’язання, що свідчить про системну взаємодію, а не просто продаж перехоплювальних дронів. Для України важливим результатом, імовірно, стане залучення інвестицій, що може полегшити фінансовий тягар для Європи.

Втім, спроби Києва придбати або обміняти перехоплювальні дрони на критично важливе військове обладнання, таке як ракети-перехоплювачі PATRIOT PAC-3 або вживані винищувачі Mirage 2000-5 із Катару, наразі були безуспішними. Це свідчить про те, що країни Затоки встановлюють межі підтримки, яку вони готові надати Україні, навіть попри те, що саме Україна пропонує єдине ефективне рішення проти їхньої вразливості до Shahed.

Тому Києву варто обережно підходити до продажу технологій тим, хто не готовий до взаємності, і уникати пастки швидких гучних угод задля збереження глобальної уваги ціною послаблення власних воєнних зусиль. З огляду на закритість багатьох із цих переговорів наразі складно оцінити, наскільки ефективно укладені домовленості досягають цієї мети.

Поза оборонною сферою найбільш відчутним результатом для України наразі стало забезпечення річного постачання дизельного пального з однієї з країн Затоки, яка не була названа.

З огляду на пошкодження українських нафтопереробних заводів, припинення експорту дизелю з боку Угорщини та Словаччини, а також глобальне зростання цін на нафту, спричинене закриттям Ормузької протоки, це суттєво зменшує одну з ключових вразливостей. У майбутньому ця співпраця може поширитися на відбудову енергетичної інфраструктури України та допомогу в переході до відновлюваної енергетики.

Суверенні фонди країн Перської затоки контролюють майже половину світових інвестицій у «зелені» активи, що здійснюються такими фондами, оскільки це необхідно для диверсифікації економік напередодні відмови від вуглеводнів. Для України інвестиції країн Затоки в зелену енергетику стали б ідеальною можливістю підвищити самодостатність і зменшити вразливість до енергетичного шантажу з боку таких країн, як росія, Угорщина та Словаччина, у той момент, коли сектор і так потребує відновлення.

Відповідно до політики стратегічної нейтральності та багатовекторності країн Затоки, зміна їхніх відносин із росією є значно складнішим завданням, ніж поглиблення зв’язків з Україною. Глибока історія взаємодії з росією, що ґрунтується насамперед на енергетичній співпраці, означає, що ці обережні держави не розриватимуть такі відносини легко.

Жодна з країн Затоки не запровадила прямих санкцій проти росії, а виконання західних санкцій з боку ОАЕ є особливо слабким. Наприклад, торгівля ОАЕ з росією зросла на 68% у 2022 році, а еміратські компанії є ключовими реекспортерами російської нафти. Навіть США, найважливіший стратегічний партнер регіону, не змогли змусити країни Затоки посилити виконання санкцій або збільшити видобуток нафти, щоб зашкодити економіці росії.

Утім сам факт розвитку відносин України з країнами Затоки вже змінює глобальну репутацію України. Київ поступово сприймається як експортер безпеки, а не лише її імпортер, причому цей «продукт» безпосередньо пов’язаний із глобальною стабільністю через захист енергетичних постачань. Підтримка з боку Близького Сходу переосмислює коаліцію на підтримку України — з переважно західної (і дедалі більше європейської) вона перетворюється на таку, що має глобальне значення.

Наразі значна частина Глобального Півдня пов’язує цю війну з власним невдоволенням Заходом через колоніалізм і ставить під сумнів його послідовність у питаннях міжнародного права, не завжди прямо враховуючи становище самої України. Розширення коаліції прихильників України може кинути виклик такому сприйняттю та потенційно принести непередбачувані довгострокові вигоди.

Біллі-Віллі - аналітичне медіа, яке пояснює механіку рішень, мотивації політиків, приховані інтереси та наслідки, які впливають на ситуацію в світі та Україні вже сьогодні.