ВІЙНА НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ: НОВІ ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Розпочата Ізраїлем та Сполучними Штатами військова операція проти Ірану переросла в повноцінну регіональну війну, в яку опинилася втягнута більшість країн Близького Сходу. Для України нова криза в регіоні несе відчутні ризики, проте вже відкрила нові, недоступні раніше можливості.

Важливим наслідком для України є суттєве ослаблення можливостей Ірану надавати зброю росії для агресії проти України. Однак, можемо з впевненістю говорити, що іранська допомога москві поступається північнокорейській та, тим більш, китайській. У матеріально-технічній сфері Іран підтримував рф найбільше протягом 2022-2024 років, передачею напряму ударних дронів, зокрема типу «Shahed-136», та боєприпасів.

Після початку локалізації виробництва ударних безпілотників безпосередньо на території рф, залежність від іранської допомоги у війні почала поступово зменшуватися. Проте, обмін технологіями та товарами військового призначення, вочевидь, продовжує зберігатися на певному рівні, з чим пов’язані українські удари по портовій інфраструктурі на Каспійському морі. Наразі вже точно можна говорити про неможливість постачання іранських балістичних ракет до росії, яке обговорювалося в медіа з 2022 року. Попри офіційні заяви та повідомлення медіа у попередні роки, жодних підтверджень застосування балістики з Ірану не було й тепер вже навряд чи з’явиться найближчим часом.

Масштабне застосування Іраном ударних безпілотників по військовій та цивільній інфраструктурі Сполучених Штатів на Близькому Сході та сусідніх-країн союзників США відкривають можливості для експортування українських рішень з протидії такому виду загрози. Сполучені Штати та близькосхідні країни, зокрема Йорданія, Саудівська Аравія, ОАЕ та Катар вже висловили предметну зацікавленість у придбанні українських систем анти-дронової ППО, що відкриває можливості залучення значних коштів до України та вихід на міжнародний ринок української продукції. Українські виробники повідомили про готовність до виконання контрактів, наголосивши на тому, що виробничі потужності на даному етапі дозволяють виготовляти більше, ніж Україна потребує у війні з рф.

Поряд з відправкою зброї на Близький Схід відправляються українські фахівці у сфері безпілотних систем, зокрема, в Катар, ОАЕ та Саудівську Аравію, а також для захисту американської військової інфраструктури в Йорданії. Це робиться з метою отримати взамін ракети для ППО, зокрема систем Patriot, та дипломатичну підтримку з боку держав Затоки у мирному врегулюванні російсько-української війни. Наразі важко сказати щодо наявності значних обсягів перехоплювачів до Patriot у близькосхідних країнах, оскільки їх активне застосування у перші дні війни проти Ірану зумовило інтерес до дешевших українських рішень.

В той же час зберігається загроза продовження балістичних ударів з боку Ірану, яким можуть протидіяти лише Patriot та THAAD, попри суттєве зменшення їхньої інтенсивності. Крім того, бажання Сполучених Штатів та їхніх близькосхідних союзників поповнити запаси ракет до Patriot загрожують обмеженню поставок до України. На момент середини 2025 року у світі виготовлялося близько 850-880 одиниць перехоплювачів такого типу на рік, що еквівалентно кількості витраченій впродовж перших днів війни на Близькому Сході.

Окрім практичного результату для України важливим є поліпшення свого іміджу та сприйняття на міжнародній арені не лише в якості реципієнта допомоги, але й країни, яка готова допомагати своїм партнерам та союзникам, а також захищати цивільну інфраструктуру від прицільних атак.

Крім того, практична допомога з боку України має на меті також покращити американо-українські відносини, особливо на тлі публікацій в ЗМІ щодо відмови США у серпні від отримання українських перехоплювачів безпілотників, за якими американці все ж таки звернулися з початком війни проти Ірану. Хоча тут бажаний результат не факт що буде гарантований, оскільки публічно представники американської адміністрації практично не коментували факт допомоги з боку України. В той час як сам президент США обмежився зневажливим висловом стосовно готовності українського керівництва допомогти у збитті іранських дронів.

Залученість росії у війні Ірану та Сполучених Штатів залишається в обмеженому форматі. Москва не може дозволити собі відкрито підтримати Іран значними матеріально-технічними засобами, оскільки її ресурси сковані війною проти України та через загрозу негативної реакції з боку Трампа. Це, безумовно, б’є по іміджу росії як надійного партнера, на тлі подій в Сирії кінця 2024 року та Венесуелі на початку цього року. Водночас, путін наразі відрізаний від можливості дипломатичного втручання у справи на Близькому Сході для «обміну» своїх посередницьких послуг на поступки щодо України, які кремль прагнув отримати останній рік.

Поки що найкращим результатом війни на Близькому Сході для рф є зростання цін на нафту. Для України це несе суттєві ризики, оскільки це дозволить кремлю підтримати свої військові видатки та «залатати дірки» у бюджеті, який очікується з не меншим дефіцитом, ніж торік.

Впродовж першого тижня війни на Близькому Сході росії вдалося заробити лише трохи більше нафтових доходів, ніж тижнем раніше. Зокрема через український удар в ніч на 2 березня по нафтовому терміналу в Новоросійську, який вивів його з роботи до вихідних. За підсумками другого тижня, дохід підскочив майже вполовину, до $2 млрд за транспортовану морем нафту. У середу 11 березня нафта марки Urals торгувалася в районі 62 доларів за барель, однак ціна постійно змінюється. Крім того, кількість російської нафти, яка «застрягла в морі» (тобто знаходилася на танкерах в морі, очікуючи покупця), також зменшилася, через викуп Індією декількох десятків мільйонів барелів. В подальшому можемо очікувати збільшення російських нафтогазових доходів через високі ціни та збільшення відвантажень у портах, якщо конфлікт на Близькому Сході затягнеться та через зниження обсягів виробництва нафти та СПГ країнами Затоки.

Крім того, погіршити ситуацію для України може послаблення в тому чи іншому вигляді американських санкцій проти нафтового сектору рф. США спочатку надали Індії 30-денне звільнення від санкцій для закупівлі російської нафти у морі, що призвело до додаткової виручки москви. За повідомленнями ЗМІ, адміністрація Трампа розглядала кілька варіантів послаблення санкцій. Зрештою, 13 березня США звільнили від санкцій усю російську нафту, яка вже була завантажена і перебувала в морі до цієї дати. Орієнтовні обсяги «звільненої» нафти склали приблизно 135 млрд барелів. Це «середній варіант», який дає бонус рф, проте залишає основні санкції на російські компанії в силі.

Втім, наразі неможна виключати ще більших послаблень санкцій для російської нафти, оскільки ціни продовжують зростати, а чіткого шляху завершення конфлікту не видно. Потенційно це може загрожувати руйнацією стратегії економічного тиску на рф. Ця стратегія, яка має змусити кремль припинити агресію, реалізовувалась спільними діями європейських країн та Сполучених Штатів і призвела до серйозних проблем в російській економіці. Високі ціни (>$60 за барель) на російську нафту впродовж довготривалого періоду та можливе послаблення санкцій (наприклад виключення нафтових компаній на кшталт Роснєфті чи Лукойла з санкційних списків) посилять спроможності рф вести війну на виснаження, а ще важливіше збільшать впевненість кремлівського режиму у своїй неминучій перемозі.

Попри нові можливості для України, які відкрилися з війною на Близькому Сході, ризики, все ж таки, переважають. Найбільш небезпечною є паливна криза, яка відкриває нові шляхи для рф суттєво збільшити свої нафтогазові доходи. Разом з тим, невизначеність американської адміністрації та її спроби послабити санкції проти нафтового сектору росії лише підсилюють небезпеку для України. Втім, в руках України залишаються інструменти, які здатні мінімізувати вигоду рф, як це сталося впродовж першого тижня конфлікту навколо Ірану.

Біллі-Віллі - аналітичне медіа, яке пояснює механіку рішень, мотивації політиків, приховані інтереси та наслідки, які впливають на ситуацію в світі та Україні вже сьогодні.