РЕПАРАЦІЙНА ПОЗИКА: ЯК СХРЕСТИТИ ВУЖА ТА ЇЖАКА

Вже кілька місяців точаться дискусії навколо надання Євросоюзом Україні "репараційної позики". Мається на увазі передача Україні заморожених в Європі російських активів. Відомо, що в європейських установах зберігається близько €210 млрд російських державних активів.

Запропонованою ініціативою європейські лідери прагнуть вирішити кілька проблем одночасно:

- закрити бюджетний дефіцит України у найближчі роки й дозволити продовжувати фінансувати постачання зброї та інші витрати, пов’язані з війною, без довгострокового боргового тягаря для українців;

- зняти фінансове навантаження з європейських платників податків. За даними Європейської Ради, ЄС і держави-члени вже надали Україні €177,5 млрд підтримки. Нові рішення про фінансову підтримку України ухвалювати все складніше;

- покарати росію, змусивши її платити за агресію проти України. Урсула фон дер Ляєн у промові «Про стан Союзу» заявила: "Це росія розв’язала цю війну. І саме росія має заплатити".

Попри чисельні зустрічі та обговорення, згоди щодо надання Україні "репараційної позики" досі немає. Зокрема, не погоджується на цю ініціативу Бельгія, де в депозитарії Euroclear зберігається близько €185 млрд із €210 млрд заморожених в Євросоюзі російських активів.

Конфлікт закладений у саму природу понять «репарації» та «позика». Ці два поняття принципово несумісні, адже репарації за своєю суттю мають бути незворотними, щоб відповідати ідеї справедливості. Тоді як для позики справедливо, щоб її повернули.

Запропонована «репараційна позика» для України насправді не є ані справжніми репараціями, ані класичною позикою. А прагнення об’єднати ці поняття схожі на спроби схрестити вужа з їжаком.

Спроба об'єднати репарації та позику в один інструмент обумовлена прагненням підтримати фінансову стабільність України російськими грошима, притому якомога швидше і в межах діючого внутрішнього та міжнародного права.

Але в даному випадку всі три умови (репарації, швидко, законно) разом не працюють.

Як планується застосувати репараційний механізм?

В принципі від цілого механізму репарацій як форми компенсаторної справедливості, що має відповідати потребам постраждалих і допомагати їм оговтатися від завданих втрат, європейці взяли тільки елемент фінансових виплат російськими грошима. В іншому ні мета, ні логіка механізму «репараційної позики» не дозволяють назвати його репараціями.

Зокрема, запропонований механізм не дозволяє забезпечити незворотність виплати російських активів Україні, як це має бути у випадку репарацій. Це означає, що у майбутньому росія може затребувати ці кошти у Європи.

Перестороги щодо законності ініціативи

Дебати навколо законності зосереджені переважно на принципі державного імунітету, згідно з яким держави та їхня власність мають імунітет від юрисдикції судів інших держав. Державний імунітет ґрунтується на статті 2(1) Статуту ООН, яка проголошує, що всі держави рівні перед міжнародним правом. Через це одна держава не має права судити іншу.

Більше того, центральні банки мають особливо сильний імунітет через їхню важливість для глобальної фінансової стабільності. Стаття 21(1)(c) Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності прямо захищає «майно центрального банку або іншого валютного органу держави». Це означає, що хоча російські активи можуть бути заморожені, міжнародне право забороняє їх експропріацію, і росія матиме вагомі правові підстави для оскарження такого рішення.

Крім того, Бельгія та росія є сторонами Двостороннього інвестиційного договору, підписаного в 1989 році, який вимагає від Бельгії захищати російські інвестиції від дискримінаційних заходів та вирішувати спори через незалежний трибунал.

Щоб виплата Україні репарацій була незворотною і щоб росія не могла у майбутньому домогтися виплати цих активів, потрібно забезпечити законність механізму. Задля цього потрібно або міняти внутрішнє та міжнародне право, або в межах існуючого права здолати тривалий та складний шлях звернень в міжнародні суди, що складається із багатьох кроків, кожен з яких вимагає багато зусиль та часу.

Необхідно визнати росію агресором і порушником міжнародного права, визнати завдану нею шкоду, необхідність компенсації завданої шкоди і дозвіл на примусове вилучення заморожених активів у разі, якщо росія відмовиться від добровільної виплати репарацій. Все це може зайняти роки. Крім того, через відсутність прецеденту результат наперед невизначений.

Пошук швидкого рішення видачі "репараційної позики"

Гроші Україні потрібні вже зараз. Тому де-факто пропонується механізм виплати не репарацій, а позики, який може забезпечити швидкість. А умовою повернення цієї позики має стати виплата росією репарацій Україні.

Європа, не бажаючи цього, все ж не вірить, що росія добровільно виплатить репарації, як і не вірить, що росія програє війну. Саме на це вказав прем’єр-міністр Бельгії Барт де Вевер, який заявив, що поразка Росії — це «казка, повна ілюзія». Вони виходять з того, що росія переможе і прийде за своїми активами. Якщо ЄС не зможе захистити своє рішення у суді, тоді йому доведеться погашати позику за власний рахунок. До чього в Європі наразі і готуються.

Відповідно до наявних умов неможливо забезпечити, щоб план був одночасно швидким, законним і повноцінно репараційним.

Репараційний і законний механізм не може бути швидким. Швидкий і законний не може бути репараційним. Репараційний і швидкий не може бути законним. Відповідно, досі в ЄС немає політичної підтримки цієї ініціативи.

Щоб її ухвалити, потрібно йти на ризик. Піти на ризик, керуючись думкою про перемогу росії, важко. Але якщо рішення будуються на страху та думці, що росія переможе, то ці рішення до того і приведуть.

Біллі-Віллі - аналітичне медіа, яке пояснює механіку рішень, мотивації політиків, приховані інтереси та наслідки, які впливають на Україну вже сьогодні.