ДЕ МЕЖІ МОНОПОЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ – ТАМ, ДЕ МОЖНА ОТРИМАТИ ПРОТЕСТИ

Верховна Рада ухвалила за основу та в цілому внесений Президентом Зеленським законопроєкт №13533 про відновлення незалежності НАБУ та САП.

Ідея створення антикорупційних органів виникла тому, що було безглуздо у цьому питанні сподіватися на правоохоронну та судову системи, які в Україні одні з найбільш корупційних. Це як бджоли проти меду. Тому у 2014 році під тиском громадянського суспільства та європейських країн було започатковано розбудову окремої системи боротьби з корупцією, виведеної з-під впливу загальної правоохоронної та судової систем. Головним рушієм цієї реформи були граціозні мотиваційні стусани від громадськості, Євросоюзу та МВФ.

Особливість антикорупційної архітектури полягає в тому, що вона дієва лише тоді, коли працює як єдине ціле. Коли повноцінно діє кожен із передбачених в ній органів – НАЗК, НАБУ, САП та ВАСУ. Коли щось із цього не працює або працює неповноцінно, то вся система перестає бути дієвою, бо частина повноважень переходить до представників із правоохоронної та/або судової систем, що здатні нівелювати всі напрацювання.

На те, щоб створити і запустити роботу всіх антикорупційних органів, - НАЗК, НАБУ, САП та ВАСУ, - пішло майже 5 років, з 2014 по 2019. Тобто ці 5 років система не могла працювати повноцінно. Це – термін дії повноважень президента і парламенту в Україні. В 2019 могло здатись, що все нарешті повноцінно запрацювало, але ніт. Менше, ніж за рік, у 2020 році, Конституційний суд визнав незаконним указ про призначення директора НАБУ, скасував електронне декларування, а голова САП звільнився.

Парламенту знадобилось 7 місяців, щоб відновити скасовані КСУ норми. На приведення статусу голови НАБУ у відповідність до Конституції знадобилось 14 місяців. І майже 2 роки пішло на проведення конкурсу та призначення нового голови САП.

Щоб законодавчо забезпечити незалежність антикорупційних органів, владі потрібні місяці та роки. А щоб позбавити незалежності – менше доби. Мабуть, не тих треба перевіряти на поліграфі.

Як сам факт позбавлення незалежності НАБУ та САП, так і спосіб, у який це було зроблено, стали черговим наступом проти демократії в Україні. Ситуація навколо антикорупційних органів показала, що влада в країні не зацікавлена в реальній боротьбі з корупцією. Бажання влади взяти під контроль інституції, які ще зберігають незалежність, більше за закон, вимоги українців, міжнародні зобов’язання і здоровий глузд. Лише страх втратити владу внаслідок масових протестів може зупинити подальшу монополізацію влади.