США "ДЕМОНТУЮТЬ" МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД. НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Коли, ким і для чого був створений МКС?

Міжнародний кримінальний суд постав як інституційна відповідь на масові злочини ХХ століття. Нюрнберзький і Токійський трибунали утвердили принцип індивідуальної кримінальної відповідальності за міжнародні злочини, але були тимчасовими органами держав-переможниць Другої світової війни. Ще 9 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН доручила Комісії міжнародного права вивчити доцільність і можливість створення міжнародного судового органу у справах про геноцид, проте проєкти статуту 1951 і 1953 років відклали до узгодження визначення агресії, а “холодна війна” заморозила ідею. У 1989 році її відродила ініціатива Тринідаду і Тобаго, пов’язана передусім із транскордонним наркотрафіком. Паралельно Рада Безпеки ООН заснувала трибунали ad hoc щодо колишньої Югославії у 1993 році і Руанди у 1994 році. Вони довели здійсненність міжнародного правосуддя, але й обмеженість мандатів, прив’язаних до окремих ситуацій, і вплинули на скликання Римської конференції. На ній було ухвалено Римський статут - основоположний документ, який поклав початок Міжнародного кримінального суду. 120 держав виступили «за», 7 «проти» та 21 утрималася. Чинності він набув 1 липня 2002 року після ратифікацій країн-учасників. Хоча й не всі, хто виступив за Статут на конференції, вирішили його ратифікувати. Наразі до Римського статуту офіційно приєдналися 125 країн, однак США, Китай, Індія, Ізраїль, росія та кілька інших країн його дію не визнають.

На відміну від трибуналів ХХ століття, МКС є постійною судовою установою, створеною міжнародним договором та інституційно незалежною від ООН (хоча Рада Безпеки може відкладати розслідування й переслідування), а на відміну від Міжнародного суду ООН судить не держави, а фізичних осіб. Його предметна юрисдикція охоплює злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії, а часова юрисдикція обмежена злочинами після 1 липня 2002 року. Офіційна посада, зокрема глави держави, не звільняє від відповідальності, а строки давності не застосовуються. Мету Суду преамбула Статуту визначає так: покласти край безкарності за найтяжчі злочини, що стосуються всього міжнародного співтовариства, і цим сприяти їх запобіганню. Водночас обов’язок здійснювати кримінальну юрисдикцію щодо відповідальних за міжнародні злочини покладено на кожну державу.

Юрисдикція ґрунтується на згоді держав: Суд розглядає злочини, вчинені на території або громадянами держав-учасниць чи держав, які визнали його юрисдикцію заявою, а без такої згоди діє лише в ситуаціях, переданих Радою Безпеки ООН. Розслідування ініціюють держава-учасниця, Рада Безпеки або Прокурор з дозволу Палати попереднього провадження. Умовою для початку справи є ситуація, коли національні органи бездіють або не бажають чи не здатні сумлінно розслідувати й переслідувати злочин. Власної поліції Суд не має, тож виконання ордерів на арешт повністю залежить від співробітництва держав.

Яку позицію займають США щодо створення та роботи Суду?

США ще на Римській конференції голосували проти створення МКС і наполягли на недопустимості прийняття Римського статуту консенсусом більшої частини учасників. Тим не менш, Білл Клінтон підписав його 31 грудня 2000 року, але на ратифікацію до Сенату свідомо не вносив. Адміністрація Джорджа Буша-молодшого пішла далі. У серпні 2002 року набув чинності Закон про захист американських військовослужбовців (ASPA), який заборонив співпрацю з Судом і вповноважив президента застосувати «всі необхідні засоби» для звільнення затриманих у Гаазі американців, за що дістав прізвисько «закону про вторгнення в Гаагу». 

За Обами ситуація дещо пом’якшилася. У листопаді 2009 року представник Сполучених Штатів вперше приїхав на Асамблею держав-учасниць як спостерігач. Однак наступний президент Дональд Трамп повернув конфронтацію. Спочатку на риторичному рівні: президентський радник з нацбезпеки Джон Болтон заявив, що Суд «уже мертвий для нас», а через два тижні вже сам Трамп з трибуни Генасамблеї ООН рішуче відкинув «ідеологію глобалізму» та її прояв у вигляді МКС. Далі були дії, і приводом стало так зване “афганське досьє” щодо дій військовослужбовців США та співробіників спецслужб на території Афганістану. У квітні 2019 року США скасували візу прокурорці Фату Бенсуді, а коли 5 березня 2020 року Апеляційна палата дозволила розслідування, що охоплювало ймовірні катування з боку військових і ЦРУ в Афганістані та на території Польщі, Румунії й Литви, президентським указом проти неї було запроваджено санкції. Однак за Байдена вони були скасовані. Адміністрація президента Джо Байдена та демократи загалом ставилися до МКС у нейтрально-позитивному ключі. Вони не йшли на конфронтацію, хоча вже за часів другого терміну Трампа Байден та члени його уряду засудили ордер на арешт Нетаньягу.

Повернення Трампа зробило санкції системними. Президентський указ від 6 лютого 2025 року оголосив дії Суду надзвичайною ситуацією національного рівня, прямо посилаючись на видані 21 листопада 2024 року ордери на арешт Біньяміна Нетаньягу та Йоава Галанта. Під обмеження потрапили тодішній прокурор Карім Хан, четверо суддів у червні та ще четверо посадовців у серпні 2025 року. Ймовірно, що для Трампа ордер на арешт ізраїльського прем’єра став особистим трегером, оскільки американський президент публічно кілька разів негативно висловлювався про такі дії МКС. Варто зауважити, що в січні 2025 року республіканці за підтримки демократів у Палаті представників Конгресу проголосували за санкції проти представників МКС, які беруть чи брали участь у розслідуваннях проти американських громадян та громадян країн-союзників США, мотивуючи це кейсом проти Нетаньягу та Галанта. Демократи у Сенаті перешкодили прийняттю законопроєкту. Лідер демократичної партії у верхній палаті Конгресу Чак Шумер називав неприпустимим такі заходи проти МКС, зокрема через розслідування Суду злочинів росії проти України.

Мотивація президентської адміністрації ширша за окремий кейс. Голова Державного департаменту Марко Рубіо охарактеризував МКС як «світовий трибунал, укомплектований невиборними глобалістськими бюрократами, які вважають свою владу майже необмеженою», і звів справу до загрози суверенітету США з боку Суду. Це та сама парадигма, щоправда агресивніша, як і підписаний раніше указ про вихід з Ради ООН з прав людини та перегляд участі в ЮНЕСКО. Заперечується не конкретне рішення, а право наднаціонального органу судити громадян держави, яка його юрисдикції не визнавала. Тут притаманне американським республіканцям зневажливе ставлення до наднаціональних органів влади поєднується з закликами до захисту суверенітету та національної безпеки. Це особливо помітно в словах Рубіо, що основою американської державності є зокрема те, що американські громадяни мають право відповідати за кримінальні злочини перед судом присяжних з власних співвітчизників.

Ідеологічна основа для дій американського уряду поєднується з практичною складовою. Серед санкціонованих у серпні 2025 року суддя Кімберлі Прост, і Держдеп назвав причиною саме її рішення дозволити розслідування щодо американського персоналу в Афганістані. Наступною причиною є удари по «наркочовнах», які забрали понад двісті життів. Статут дає Суду юрисдикцію над злочинами на борту суден, зареєстрованих у державах-учасницях, а такі країни як Колумбія, Еквадор і Венесуела ними є. Очільник Пентагону Піт Гегсет попередив, що МКС може взятися за ці удари, і закликав латиноамериканські країни вийти з Римського статуту.

Правильніше буде зауважити, що зовнішня політика, яку проводили республіканські президенти у ХХІ столітті, та їхня зневага до міжнародного права прямо пов’язані. На перших місцях для республіканців знаходяться суверенітет та національні інтереси. Дії уряду мають відповідати національному законодавству, а відносини з іншими державами здійснюватися скоріше в рамках політичного реалізму. В такій конфігурації обмеження мають бути мотивовані виключно власними інтересами. Нинішня адміністрація президента Трампа проводить агресивну зовнішню політику, мотивуючи це захистом національних інтересів та принципом «Америка на першому місці».

Провадження щодо ізраїльських високопосадовців, вочевидь, підживило побоювання, що схожі дії МКС може вчинити в майбутньому й проти американських чиновників та вищих військових. Як висловився покійний сенатор Ліндсі Грем: «МКС був створений для Африки та головорізів, як Путін, а не демократичних країн». Водночас для притягнення тих, кого республіканці вважають терористами та загрозою нацбезпеці Сполучених Штатів, вони використовують власні закони як правову основу та власні силові відомства як виконавчу службу. Це помітно на прикладі лідера Венесуели Ніколаса Мадуро, якого спочатку було визнано членом терористичної організації “Картель сонць”, а через деякий час захоплено у збройному рейді на Каракас й доставлено до суду в Нью-Йорку, де його судять за американськими законами, а не міжнародним правом.

Яка роль США у справах МКС, що стосуються злочинів росіян у війні проти України?

Україна ратифікувала Римський статут в 2024 році, майже водночас як Суд видав ордери на арешт Нетаньягу та Галанта, а в США почалася агресивна кампанія проти нього. У випадку зі злочинами рф проти України американські офіційні представники йшли на співпрацю з Судом, ділячись доказами щодо протиправних дій росіян. Підтримка таких дій була й зі сторони деяких республіканців, таких як вже загаданий сенатор Ліндсі Грем.

Ще до рішення Байдена передати МКС докази російських воєнних злочинів в Україні американські конгресмени пішли на доволі рішучий крок й прийняли зміни в законодавстві, щоби відкрити можливості для органів влади США співпрацювати з МКС. Зокрема була розширена так звана “правка Додда” до Закону про захист американських військовослужбовців (ASPA), яка була прийнята за Обами та створила юридичну лазівку для допомоги США “міжнародним зусиллям з притягнення до відповідальності Хусейна, Мілошевича, Бен-Ладена, терористів Аль-Каїди та інших іноземних громадян, обвинувачених у воєнних злочинах, геноциді та злочинах проти людяності”. До неї додали, що положення ASPA не повинні заважати “наданню допомоги Міжнародному кримінальному суду у сприянні розслідуванням і судовому переслідуванню іноземних громадян у зв’язку із ситуацією в Україні, зокрема щодо підтримки потерпілих і свідків”. Інші заходи, здійснені Конгресом у юридичній площині, допомогли забезпечити основу для кооперації американських органів влади з МКС. Тобто станом на початок 2024 року Сполучені Штати свідомо та системно підійшли до допомоги Україні у розслідуванні воєнних злочинів рф і співпрацювали з Судом. З одного боку, це пояснювалося демократами при владі, через їхнє позитивне ставлення до принципів міжнародного права, а з іншого - міцною двопартійною підтримкою України.

Які наслідки для України матиме ескалація США та МКС?

Ескалація між нинішньою американською владою та МКС має для України кілька наслідків. По-перше, остаточно втрачається можливість поновлення американської підтримки у процесі притягнення росії до правосуддя через Суд. По-друге, ускладнюється сама робота МКС (через американські санкції), зокрема судові процеси, які стосуються російських воєнних злочинів. По-третє, атаки світової наддержави, такої як США, підривають авторитет Суду. З початку 2022 року як мінімум у двох випадках загроза арешту за ордером від МКС схиляла путіна до пропусків саміту БРІКС. У 2023 році в Південній Африці та у 2025 році в Бразилії - країнах, які ратифікували Римський статут. По-четверте, зазнає ерозії сама система міжнародного права й притягнення міжнародних військових злочинців до відповідальності, частину якої у вигляді МКС американці відкрито демонструють намір “демонтувати”. По-п’яте, поглиблюється напруга у відносинах між США та європейськими країнами. В Європі, де розташовується Суд, міжнародне право продовжує вважатися невід’ємною складовою справедливого світового порядку. Кардинальні розбіжності щодо цього питання зі Сполученими Штатами стають ще одним подразником у відносинах.

Наразі, підходи США та України до взаємодії з МКС фундаментально різні. Якщо в Україні спираються на припущення, що єдиним реальним та морально виправданим шляхом притягнути керівництво рф до відповідальності та встановити справедливість є допомога інших, тобто Суду та країн-учасниць, то у США розраховують на власні сили. Сам МКС розуміється не тільки як вимір чужого для республіканців “ліберального” світового порядку, а й пряма перешкода для здійснення вже їхньої справедливості.

Біллі-Віллі - аналітичне медіа, яке пояснює механіку рішень, мотивації політиків, приховані інтереси та наслідки, які впливають на ситуацію в світі та Україні вже сьогодні.