ЯК ТРАМП ДОПОМАГАЄ ПУТІНУ ТА СІ РУЙНУВАТИ СВІТ АМЕРИКАНСЬКОГО ЛІДЕРСТВА
Як уявлення Трампа про світ змінюють світовий порядок
Весь світ сьогодні є свідком, як ряд заяв, рішень та дій президента США Дональда Трампа призводять до зсуву усталеної парадигми світового порядку і балансу сил на користь автократичних режимів.
Щоб зрозуміти мотиви та логіку рішень Трампа, чому він послаблює санкції проти росії і посилює тиск на Україну, треба звернутись до його уявлень про світ, світовий порядок, національні інтереси та загрози. А також того, що в його розумінні make America great again.
Але насамперед варто згадати, як довго розбудовувався світовий порядок, в якому США були беззаперечним лідером і який Білий дім у своїй стратегії нацбезпеки США 2025 фактично назвав “грубим прорахунком” американських еліт (“Our elites badly miscalculated America’s willingness to shoulder forever global burdens to which the American people saw no connection to the national interest”).
Стислий огляд формування світу американського лідерства (Pax Americana)
Ще з початку ХХ сторіччя Америка небезпідставно сприймала СРСР як загрозу, попри ситуативне союзництво під час Другої світової війни. Після Другої світової війни військова оборонна архітектура США та НАТО була розбудована у відповідь, перш за все, на загрозу з Москви. Після розпаду Радянського Союзу рівень загрози спав, але не зник. Невипадково, 16 з 32 країн-членів НАТО приєднались до альянсу вже після розпаду СРСР, причому 12 з них - до вторгнення росії в Україну в 2014 році. Серед них і країни Східної Європи, які в свій час пережили радянську окупацію і не хотіли повторити цей досвід.
Америка багато десятиріч свідомо будувала світовий порядок, побудований на “доктрині Трумена”, в якому їй та іншим країнам вільного світу буде безпечніше існувати, ефективніше взаємодіяти та швидше розвиватись. Це був шлях від біполярного до монополярного світу, де США мали волю та спроможність гарантувати безпеку своїм союзникам по всій земній кулі та стримувати супротивників. Світове лідерство стало і багато років залишалось ключовим національним інтересом Америки, стримуючи загрози та надаючи їй значні переваги.
Нова парадигма
Дональд Трамп та його адміністрація вирішили переглянути національні інтереси США відповідно до їхніх уявлень про світ, безпеку, загрози, добро і зло. Треба зазначити, що ці уявлення сильно відрізняються від уявлень всіх попередніх адміністрацій з часів завершення Другої світової війни.
У Трампа вирішили, що світова гегемонія - більше не є національним інтересом США. Америка відмовляється від світового лідерства на користь лідерства в Західній півкулі. В уявленнях адміністрації Трампа росія не є загрозою ані Америці, ані Європі. Згідно їх баченню, Європа помилково сприймає росію як загрозу.
Проблема в тому, що від відмови Трампа та його адміністрації сприймати росію як загрозу, росія не перестає бути загрозою. А іменування лідерів авторитарних держав друзями не робить їхні режими дружніми до США або Європи та інших країн вільного світу. Росія, Китай, Північна Корея та інші автократії продовжують жити в парадигмі агресивного суперництва з демократіями. І США залишаються для них загрозою, яка обмежує ці режими у застосуванні сили як по відношенню до своїх громадян, так і до сусідніх країн.
В росії ніколи не приховували свого роздратування монополярним світом (якщо гегемон не вони самі) і відкрито прагнули його руйнування. Від промови путіна під час Мюнхенської конференції у 2007 році, де він заявив, що однополярна модель “не тільки неприйнятна, але й взагалі неможлива” до підписання Москвою та Пекіном в травні цього року спільної “Декларації про становлення багатополярного світу та міжнародних відносин нового типу”.
Це не просто промови та декларації. За ними стоять чисельні рішення та дії, які визначають перебіг подій в регіоні та в світі. І зараз у них спільна мета - підірвати американську домінацію. А дії Трампа по відношенню до традиційних союзників та супротивників США, а також до того, що прийнято вважати демократичними цінностями, усіляко цьому сприяють.
Трамп власноруч руйнує порядок, який попередні американські уряди будували протягом багатьох десятиріч і де Америка тривалий час була беззаперечним лідером. Авторитарні режими, типу росії, Китаю, Північної Кореї та Ірану будуть набагато безпечніше та вільніше почуватися у світі, заснованому на їх нормах та правилах, на принципах сили та примусу, а не свободи та справедливості. Ми спробували зрозуміти, як в такому світі Трамп уявляє велич Америки.
Про яке AGAIN говорить Трамп у своєму гаслі MAGA ?
Якщо глобальне лідерство, на думку Трампа, не робить Америку великою, то який історичний період він має на увазі під словом “again” в своєму політичному гаслі “MAGA” (Make America Great Again)?
Одна з відповідей знаходиться в Стратегії національної безпеки Сполучених Штатів 2025. Ця стратегія спирається на доктрину президента Джеймса Монро (1823), чий портрет серед інших висить в Овальному кабінеті під час другої каденції Трампа, а саму доктрину Трамп неодноразово згадував в своїх коментарях. Суть “доктрини Монро” полягала в тому, щоб утримати європейські держави поза межами Західної півкулі і посилити власний вплив в Латинській Америці. Це був один із проявів конкуренції США з європейськими країнами за вплив на американських континентах. Це був період так званого Pax Britannica - початку світового домінування Британської імперії, коли США тільки набирали вагу, а колоніальні імперії Іспанії та Португалії в Латинській Америці занепадали. У той час «Доктрина Монро» ознаменувала перетворення Америки на регіонального лідера. Сьогодні ж перетворення на регіонального лідера після періоду глобальної гегемонії США, видається ознакою занепаду.
Інша відповідь також відсилає нас до ХІХ сторіччя, але вже не початку, а кінця. Одним із найбільших кумирів Трампа, якого він навіть згадував у своїй інавгураційній промові і не раз згадував згодом, є 25-й президент Америки Вільям Мак-Кінлі (1897-1901), відомий своєю територіальною експансією та підвищенням мит на імпортні товари. Його політику часто характеризують як імперську. Це пояснює не лише територіальні погрози Трампа щодо Гренландії, Канади, Мексики, Ісландії, Панами, його тарифні заходи щодо різних країн, але й пієтет до авторитарних лідерів - путіна, Сі, Кіма, оскільки вони, на відміну від Європи, підтримують односторонній підхід, необхідний для досягнення цих цілей.
Отже, корені уявлень Дональда Трампа про велич Америки сягають ХІХ сторіччя і зумовлюють його сучасні дії. Сучасна інтерпретація і застосування Трампом інструментів та заходів кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя в абсолютно іншому контексті не лише виглядає дивно, практика доводить, що вона не працює. Ініційовані Трампом заходи не тільки не роблять Америку великою, вони руйнують порядок, на якому будувалось та підтримувалось світове лідерство Америки. І від демонтажу світового порядку отримують користь авторитарні режими, які самостійно без Трампа не могли досягти тих змін світового порядку, які ми спостерігаємо під час другої його каденції.
Втрачаючи довіру та повагу у союзників, Трамп не отримує ані довіри, ані поваги у авторитарних лідерів. Стаючи чужим для своїх союзників, він не стає своїм для авторитарних лідерів, які вбачають в його діях підтвердження зростання власного впливу.
Чому Трамп послаблює тиск на росію?
Вище описане сприйняття Трампом світу гарно ілюструє причини послаблення тиску на росію. Якщо в його парадигмі росія не є загрозою, тоді санкції проти неї дійсно не мають логіки та цінності. Навпаки, вони сприймаються як шкідливі. А позбутись чогось шкідливого - це вже добре. А якщо за послаблення санкцій можна отримати ще і якусь обіцянку - це “найвигідніша пропозиція”.
Влітку 2025 року Трамп запровадив 25% тариф проти Індії за купівлю російської нафти. А вже за півроку, в лютому 2026, скасував його за обіцянку Нью-Делі відмовитись від купівлі російської нафти і купити американських товарів на суму понад 500 млрд доларів протягом п’яти років в рамках торговельної угоди. Індія не виконала обіцянку щодо відмови від російської нафти. Навпаки за кілька місяців наростила імпорт до рекордних рівнів. І Трамп не повернув тарифи. Виглядає, що він обміняв скасування тарифів на обіцянку, яку можна не виконувати і яку врешті-решт не виконали. Без будь-яких наслідків за порушення обіцянки. Але якщо в логіці Трампа тиск на росію є шкідливий, то скасувати його - добре саме по собі. А якщо за це отримати торговельну обіцянку на 500 млрд доларів - чим це не “фантастична угода”?
Тій самій логіці підпорядковується дозвіл росії навесні цього року продавати нафту з танкерів протягом певного періоду. І нещодавнє скасування санкцій на продаж дизелю росією та призупинення санкцій Ліндсі Грема. Якщо росія не є загрозою, то скасування санкцій добре вже саме по собі. А якщо за це можна отримати ще й перспективу угоди, то це неймовірний успіх. І росія цим вдало користується, продаючи Трампу ілюзії угод з “країною можливостей”.
А угоди для Трампа мають особливе значення. Бути великим ділмейкером - це основа його персонального та політичного образу. Ще наприкінці 80-х він видав книгу у співавторстві з Тоні Шварцем “Мистецтво укладати угоди”. І тут останнім яскравим прикладом є ситуація навколо Лукойлу. Восени 2025 року Трамп запровадив санкції проти Роснефті та Лукойлу. А вже за рік із публікацій американських медіа, зокрема The New York Times, ми дізналися, що потенційні покупці Лукойла мають тісні стосунки з родиною Трампа.
По-перше, без санкцій цей актив взагалі б не продавали. По-друге, санкції дозволяють купити цей актив з великим дисконтом. Правда, є один нюанс - якщо путін схвалить. Але путін захоче за цю “можливість” отримати від Трампа значно більше, ніж послаблення санкцій. Запобіжником може стати американська політична система, що не дозволить Трампу зайти так далеко, як хотів би путін.
Що робити Україні, яка бореться за свободу в світі, який руйнують?
“Якщо ми зможемо витримати його, вся Європа може стати вільною, а життя світу зможе рухатися вперед до широких, залитих сонцем висот. Але якщо ми зазнаємо поразки, то весь світ, зокрема й Сполучені Штати, включно з усім, що ми знали й цінували, порине в безодню нового Темного віку, зловіснішого й, можливо, довшого через вогні збоченої науки”.
Вінстон Черчилль
Це строки із промови Вінстона Черчилля “Їх зіркова година” від 18 червня 1940 року, коли всі жахи війни ще були попереду і багато чого було невизначене. Єдине, що було визначене - готовність виконувати свій обов’язок і битися до перемоги. Велич противників не змінили мету і наміри - перемогти і захистити свою батьківщину. Навпаки, мета змінила хід війни і, як наслідок, майбутнє світу.
Біллі-Віллі - аналітичне медіа, яке пояснює механіку рішень, мотивації політиків, приховані інтереси та наслідки, які впливають на ситуацію в світі та Україні вже сьогодні.
Коментарі